1914
КОМЕНТАРІ
ПРОЗА
ПЕРЕЖИТЕ. Писати повість автор почав у 90-х роках 19-го століття. Перша частина була опублікована протягом 1894—1899 років у журналах «Квалі» та «Акакіс кребулі», а друга — в 1908—1909 роках у газетах «Паскунджі» («Жар-птиця»), «Мзе» («Сонце»).
У зв’язку з виданням першої частини повісті Акакій Церетелі писав: «Єдиний з моїх творів, який особливо люблю... «Пережите». Кажуть, і вороні подобається своє вороненя. Може, це не така вже й визначна річ, але я вклав у неї щире серце. В цьому творі згадано все, що за півстоліття бачив і чув... Одне слово, він — справжнє дзеркало півстоліття. Цей твір, видання якого беру на себе, буде багатотомний...»
На жаль, письменникові не вдалося повністю здійснити свого наміру, але й те, що він устиг написати, є чудовим зразком грузинської прози.
Моя годувальниця... — Мако Симоківна Садунішвілі — поетова годувальниця, дружина саванського селянина Парсадана Канчавелі. Вона палко любила свого вихованця і все життя пишалася ним.
Тевдоровий тиждень — перший тиждень великого посту.
... з нерозлучним приятелем і ровесником — сином моєї годувальниці... — мається на увазі друг дитинства Акакія — Амбако Канчавелі. Помер молодим.
Моураві — управитель поміщицького маєтку.
... Поки старша сестра не взяла мене за руку... — йдеться про старшу поетову сестру Аніту (1830—1920); вона була незаміжня і все життя провела в батьківському домі; залишила цікаві спогади про Акакія, зберегла його ранні твори.
В 1820 році, в часи Феофілакта, було заарештовано Кутателі й Генателі, і відбулося повстання... — З приєднанням Грузії до Росії (1801) грузинська церква втратила автокефалію, керівництво нею перейшло до рук російського екзархату. В 1820 році митрополити Кутателі й Генателі очолили проти екзарха Феофілакта Русанова «церковне повстання», метою якого було повернення автокефалії.
Соломон І — цар Імеретії (1751—1784). Боровся за об’єднання роздрібнених західногрузинських князівств.
Гурія — частина Західної Грузії. В період розпаду єдиної грузинської держави Гурія була окремим князівством.
Гуріелі — можновладний князь Гурії.
Сахуці, або сахлтхуцесі — гофмаршал; міністр двору; на той час сахуці був Зураб Церетелі (1743—1823), впливовий феодал імеретинського царства. В 1811 р. став генерал-майором.
Соломон II — останній цар Імеретії (1789—1810). Помер в еміграції. Похований у грецькій церкві св. Георгія в Трапезунді.
Дзелква — дослівно: «кам’яне дерево», тобто особлива порода, відзначається надзвичайною твердістю деревини.
Моздок — на той час глухе містечко на Північному Кавказі, куди висилали непокірних дворян.
«Чона» — одна з грузинських колядок. Алатаса, балатаса — приспів колядки.
Гагарін Олександр Іванович (1801—1857) — військовий губернатор Кутаїсі. В 1857 р. його убив володар Сванетії Мурзакан Дадешкеліані.
Мій брат сфотографувався... — Старший брат Акакія Ясон (1837—1873), якого вдома звали Іліко, служив у Петербурзі з 1857 року, в імператорському «конвої».
Батоно — шанобливе звертання. Дослівно: пане.
Мчаді — кукурудзяний корж.
Анчісхатурі — від Анчісхаті — церква в Тбілісі, навколо якої жили ремісники й торговці, вони носили своєрідний строкатий одяг.
Адат — загальна назва звичаєвого права у деяких мусульманських народів. У дореволюційні часи адат був дуже поширений серед горян Кавказу (викуп нареченої, кривава помста, побратимство тощо).
Чубінашвілі Давид Ієсейович (1814—1891) — грузинський мовознавець, лексикограф, літературознавець, професор Петербурзького університету.
... ми одержали з міста звістку... — мається на увазі з Тбілісі.
«Глухарич» — прізвисько драматурга Георгія Еріставі.
Коцебу П. Є. — генерал-майор, начальник штабу корпусу Кавказьких військ. Помер у 1884 р.
Якось озвірілий наглядач... — інспектор гімназії Іван Ганчесов, відомий своєю дикою жорстокістю.
Орбеліані Саба-Сулхан (1658—1726) — видатний грузинський політичний діяч, лексикограф, письменник.
Гогоберідзе Віссаріон Леванович (1832—1879) — один з керівників грузинського студентства 60-х років, закінчив фізико-математичний факультет Петербурзького університету. Був у дружніх стосунках з Чернишевським та його групою. 1876 р. обрано головою Кутаїського земельного банку. Відіграв значну роль у створенні «Товариства для поширення грамотності серед грузинів».