Дух – найбільший примножувач сил народу.
Не шукай волі, творчости й мужности в бездуховому народі.
Коли лідер слабкодухий, це біда, його правління це нещастя.
Дух спрямовує, творить, перемагає, “смертю долає смерть”, спонукає до мучеництва, формує чесноти і здобуває безсмертя.
Герої, світлоносці та святі в бездуховому народі зостаються незатребуваними. Хто про них пам’ятає? Це їхній дух передається з покоління в покоління і справжнє безсмертя полягає власне в існуванні цього живого і творчого духу.
Безсмертя Вартана живе у тих вірменських поколіннях, які виділяються мужністю, любов’ю до батьківщини і в яких міцна національна мораль.
Батьківщина – найбільш сакральне творіння.
Бездуховий народ ніколи надовго не залишався господарем своєї батьківщини. Навчи вірменина служити батьківщині з безмежною відданістю та полягти за неї, і ви забезпечите існування та незалежність його батьківщини. Ворог, насамперед, знає, чому слід бити по духу противника. Сьогодні все робиться для того, щоб ослабити дух того народу, який вважають ворожим.
Маміконйани були носіями вірменського духу. Всякі вороги Вірменії знали це з досвіду. Саме тому вони послідовно й жорстоко, протягом поколінь переслідували князівство, яке породило Вартана, Мушега та Вагана.
Дух вів усіх тих, про кого писав Плутарх17, героїв та мучеників батьківщини, християнства, учасників революцій та вчених.
Бездухові люди керуються випадком. Знайте, що ті, хто постійно говорять про небезпеку, але не про відродження і перемогу, ті позбавлені духу. Їхня найбільш прагматична й поміркована політика буде безцільною.
Те, що нині маємо духовий занепад, політичний песимізм, вульгарність життя, роз’єднаність нашого народу, є результатом відсутности духу.
“Туреччина і Греція підписали договір про дружбу – Греція, яка заради “великої ідеї” втратила більше мільйона людей”, – пише “Нор Ор” і вважає такий підхід “прагматичним”. Що за наївність? Греки відмовилися від ідеї Великої Греції не тому, що вважали це мудрим і вигідним, а тому, що сили їхнього духу були здатні захистити лише нинішні вузькі кордони їхньої батьківщини, й не більше.
Маміконйани, чия мораль була дуже вимоглива до характерних бойових якостей вірменина, для яких світ був ареною героїчних чинів, а не ринком і для яких життя не мало ціни, були здатні поєднувати християнство і державність. Це пояснює те глибоке відчуття святині, що протягом віків була матір’ю їхнього неперевершеного героїзму. “Без Вартана і Маміконйанів Вірменія нізащо б не збереглася”, – учить вірменська історія. Ця сама істина, звичайно ж, актуальна й сьогодні.
Заслужити лідерство означає завжди бути гідним наслідування. Людина – індивідуально чи в колективі – завжди та віддано наслідує лише тих лідерів, які сильні духом.
Такі були Маміконйани – наслідуймо їх, бо нема вищої національної чесноти, ніж іти шляхом національних лідерів і полягти хоробро “заради нашої рідної землі та нашої нації”. Саме так ми розуміємо таронаканутюн.
“Орел Тарону”, Софія, 1938, №5-6
ПРОБЛЕМА СИЛИ
(витяг із промови Ґареґіна Нжде про духове оновлення)
Сьогодні нації стоять перед проблемою сили, це однозначно. Народ кане у вічність, якщо тікає від цієї проблеми чи має складнощі в її вирішенні.
Проблема сили обумовлена та вирішується у зв’язку з проблемою духового оновлення народів. Аби стати сильними, відданими, а також бійцями, народи подібно особистостям повинні оновити самих себе. Коли народи втратять здатність оновлюватися, то люди втратять свою віру в життя, у творення і в боротьбу.
Вірменин явно нещасливий, бо частина його інтелігенції не зрозуміла, що найбільш сутнісне в житті нині внутрішньо неспокійних націй – це не адміністративна система, а пробудження індивіда і мас – оновлення їхніх душ. Усі народи духово оновлені або намагаються оновитись. Того й відбулися революції поглядів сучасних італійців, німців, угорців. Також через те сучасна людина більш активна, продуктивна і сповнена ентузіазму.
Поїздіть по різних країнах і ви побачите, що народи керовані національним натхненням щиро задоволені життям, бойовим духом і жертвою, бо вони систематично працюють над подоланням внутрішніх і зовнішніх викликів своєму існуванню. Все те, що вчора здавалося неясним, незрозумілим і нелогічним, тепер через оновлення стало точним – ясним і зрозумілим. Отепер творіння знайшло свого творця – свою внутрішню підтримку. Тому воно сьогодні більш надійне та спокійне. Такий стан душі сучасних націй. Єдиний виняток – це наш народ, або його найбільша частина, що залишається таким слабким і безпомічним, що його можна назвати нещасним. Біди, заздрість і брутальність цілковито панують у його житті, бо брак зусиль, ревнощі та задоволення перетворили його в жертву ранньої старости (нещастя), страху (підступности) і скептицизму (нігілізму). Сучасний вірменин це непоправний песиміст. Біди, нещастя і втрата Карсу – це для нього вічне. Вірменин, що не оновився, подібний до глухої стіни. Він не здатен погоджуватися, розуміти протилежне та приймати його, а все тому, що залишається старим, скам’янілим Адамом. Це правда, що вірменин став свідком революції в своїй країні, проте він навіть не намагався оновитись, аби подолати свої слабкості. Він так і не збагнув, що революція це народження нового зі старого, народження нової людини, нової свідомости, нового сприйняття життя. Тільки активний оновлювач може бути революціонером. Будь-яка справжня революція – це оновлення. Тільки відроджений індивід здатен правдиво служити батьківщині та своїй нації. Перше, що необхідно – це духово оновлений вірменин.