Допоки щирість думок і почуттів, чесна робота не будуть пов’язані з двома нашими святими, Сахаком і Месропом, я не зможу без ніяковіння та болю сказати, що ми культурна нація.
Освіта
Відмінності у національних рисах і долях виражають відмінності у телеології. Нема і не може бути одного універсального ідеалу в освіті. Кожна нація має власний освітній ідеал, який корениться в її духові та потребах. Освіта не передбачає мертвої одноманітности. Нації готують свої майбутні покоління відповідно до своєї психології та потреб. Та освіта, що зветься ліберальною, не є національною. Людина з глибоким почуттям патріотизму стане ідеалом вірменської школи за межами батьківщини. Освіченість без великої національної відданости робить людину песимістичною, егоїстичною та національно байдужою. Школа в діаспорі не бере до уваги найважливішого – того, що передумовою до розвитку та підтримки країни і людини є ґрунтовні знання про них. Чи справді сучасні наші вчителі добре знають нашу націю? Я не кажу про винятки.
Людство
Спробуйте позбавити національну душу того, що в ній накопичила історія, і ви перетворите націю на безлику масу.
Ідеї людини і людства зазвичай мають значення тільки через національний дух. Національний геній робить змістовним до певної міри те, що є спільним для всього людства. Істинна культура не може розквітати на руїнах націй. Людина і людство будуть удаваними без конкретної нації.
Гармонія між людиною і громадянином взаємовигідна. І так само згубним для них обох може стати жертвування національним заради “загальнолюдського”. Я маю на увазі не індивіда взагалі, якого не існує, а особу, що має національний образ і мислить національно, особу, що містить у собі культуру та історію свого рідного краю. Сьогоднішня людина схильна до втрати свого справжнього духового образу, природної національної сутности під впливом геополітичних доктрин відчуження. Нам потрібна докорінна революція, повернення від абстрактного безрідного людства до органічного, до людини з національністю – справжньої людини, яка всіма відповідними узами пов’язує себе з землею і нацією.
Я не вірю ані в “європейську спільноту” (18 і 19 століття), ані в “світову спільноту” (20 століття). Якби європейська спільнота існувала, то не було б небачених різанин нашої нації, які мали місце в ході війни за європейські ідеї проти темних азійських сил.
Індивід
Проповідуючи любов до когось далекого, класовий соціалізм протиставив індивіда колективу, бо більшість його родичів почали страждати ще більше. Так була порушена духова єдність нації.
Індивіде, ти вільний будувати своє власне щастя навіть на нещастях собі подібних. Це те, що ми мали раніше і частково маємо зараз. За такого неприродного й аморального стану речей, людська моральна думка починає шанувати універсалізм як антипод культу індивідуалістичного лібералізму.
Індивіде, об’єднай сили зі своїми родичами заради чогось великого. Це наш громадський імператив сьогодні та завтра. Інакше кажучи, всякий індивід повинен шукати свій добробут у суспільному добробуті. Той, хто протиставляє індивіда спільноті завдає шкоди їм обом. Індивід є ніким поза змістом життя нації.
Універсальність наводить мости між сутностями різних індивідів. Тільки духово поєднавшись з іншими, індивід стає духовою особистістю і творцем цінностей. Класові доктрини роз’єднують націю та перетворюють її в байдужі маси. Маса вбиває відчуття нації, без якого не буде й відчуття націоналізму. Через те ми відкидаємо персону та клас, які мислять і діють ліберально, та визнаємо при цьому націю як важливу одиницю.
Соціальні питання
Не соціаліст, але соціальна людина. Лібералізм – шкідливий продукт Французької революції, що згубно впливає на духові уявлення людини. Він узаконює бідність, а отже приховує соціальну аморальність. Кидання “крихт” родичам у колі своїх людей оголошено милосердям. Моє особисте право це твоє право, а твій обов’язок це мій також.
Моє природне право жити і вільно вдосконалюватись обумовлене моїм же обов’язком – поважати такі ж права інших. Особи та соціальні класи, що заявляють “я – це все” або “я – ніщо” однаково антисоціальні. У житті націй лише велике буття є “всім” і ніхто не має права бути “нічим”. Не соціаліст, але соціальний індивід – ось нова мораль. Це вирішує соціальну проблему та кладе край безкомпромісній внутрішній боротьбі народів.