Я назвав лише деякі з вірменських прислів’їв, у які наш народ уклав вікову національну моральну філософію. Цього досить, аби показати, що навіть будучи позбавленими свободи, під іноземним ярмом, ми завжди були морально сильною нацією. Хіба не у цьому секрет нашого виживання протягом віків і нашого існування сьогодні?
Пам’ятаймо, що від багатьох націй, колишніх наших сучасників, залишились одні камені. Це означає, що якби наші предки думали, жили і чинили так, як сучасні вірмени, то сьогодні ми б мали тільки надгробний напис під сонцем. Ми бачили, які ми були у минулому, ми розуміємо, якими ми не є зараз і знаємо, якими ми повинні стати у майбутньому, щоб не зникнути як нація.
З погляду національної моралі, один Ґульбенкйан не більший за селянина у Вірменії, або генерала, або директора школи, чи навіть скромного ремісника. Головним тут є вічний вірменський дух, який нація освячує у кожному її представникові.
Національна мораль зумовлена передусім творчою солідарністю народу. Ті, хто живуть у діаспорі чи у Вірменії, філософ чи неписьменний, безпартійний чи партійний – усі вони вірмени й відчуженість від них рівнозначна гріху Каїна. У внутрішньонаціональних стосунках не лише мечі та злоба вбивають людей, а також і байдужість. Кожен вірменин це брат по долі. Ба більше, у кожному вірменині ти маєш бачити себе. Таким повинен бути незламний закон національної моралі. Всякий, хто грішить проти цього закону, руйнує основу нації. Він ворог своєї нації.
Раніше ми були нацією якости. Якщо ми не хочемо зазнати винищення і зникнути, то конче повинні знову стати такими. Всі нації перебувають у безкінечному відбірковому процесі становленя націй. Нам, нації духу, легше пройти відбір. Спробуймо стати “дорогоцінним каменем”, щоб “важити більше і цінуватися вище”. Це вимагає від нас національної моралі, особливо за межами нашого рідного краю.
Пропаганда
Будьте уважні, уважні і ще раз уважні, раз маєте багато ворогів, які плетуть змови проти вас. Це вимога нинішнього політичного моменту для нас – вірмен. Зараз наша нація має більше ворогів, аніж пів століття тому. Нема підстав припускати, що завтра наші вороги перестануть бути ворожими нам. Я маю на увазі не злочинців, які вчинили геноцид вірмен, а іноземних політиків, публічних діячів і науковців, які шляхом паплюження нас як нації дали меч і сокиру в руки катів. Їхнє число зросло цими днями, а їхня злоба навіть сильніша, ніж була на порозі минулої війни. Сьогодні вони знову нас паплюжать. Чого іноземці бачать у нас ті риси, які нам зовсім не притаманні?
Впродовж останніх двох десятиліть нам приписували смертні гріхи – “пристрасть до поневірянь”, “нездатність боротися” й тому подібні, носії яких, відповідно до європейської ідеї, не мають морального права на існування. Жодна з цих рис не є вірменською, а втім, їх нам приписували. Чому? Тому що останніми десятиліттями вірмени вели пропаганду своїх слабкостей.
Пропаганда – це самопізнання і самовикриття. Насамперед, пропаганда вимагає глибокого почуття самоповаги, знання своїх власних цінностей та усвідомлення власного достоїнства – психологічного стану, якого вірмени можуть набути тільки через духове відродження.
Також необхідно усвідовити, що ті, хто до кінця не знає і не розуміє нас, ті взагалі не можуть знати нас. Із мертвої лінгвістики та скупих історіографічних хронік можна отримати хіба поверхові знання про вірмен. Аби бути неупередженим до нас, треба знати нас достеменно, бо вірмени – нація духу; така нація має глибшу і складнішу сутність…
“Размік”: Ваші заключні слова.
Ґ. Н.: Думаймо національно, живімо і робімо добре для Вірменії.
“Размік”, Софія, 1943, №169-174
ОСОБИСТІ СВІДЧЕННЯ
Я вірменин, який має ознаки Природи та історії Вірменії.
Але за мисленням і досвідом я чоловік, звичайна людина.
Я друг тих, хто позбавлений законних прав, брат гнаних і бойовий товариш тих бійців, що б’ються від одного полюса до іншого за чесний світ.
* * *
Я людина духу й оскільки я зовсім непристосований до завдань, що вимагають підпорядкування, мені не легко йти по слідах іншого – навіть короля.