За рішенням уряду Республіки Вірменія підвищений у званні до полковника
1920, 25 серпня
Призначений “диктатором-командувачем” військ у Капані, Ґенвазі, Ґохтані та Баґаберді
1920, 6 вересня – 21 листопада
Продовжив звільнення Занґезуру від села Калер і решту регіону, що була під контролем більшовиків і турко-татар. Цілі загони 11-ої Червоної армії були знищені, багатьох або вбили, або взяли в полон
1920, 25 грудня
На Першому Конгресі в Татеві Сюнік проголошений “самоврядним”, але Занґезур таким проголошений тимчасово. Конгрес запросив Нжде стати “спарапетом (генералом) Сюніку” й довірив йому очолити самооборону
1921, 25 січня
У “відкритому листі” до командувача Червоною Армією Нжде вимагав від радянської влади випустити однопартійців і відомих людей з єреванської тюрми, очистити вірменські землі від кемалістських загарбників та припинити підривну діяльність серед вірмен Занґезуру
1921, 2–5 лютого
Радянські органи влади запропонували Нжде проголосити радянську владу в Сюніку та взяти на себе командування 11-ю армією
1921, 15–17 лютого
Занґезурські сили під командуванням Япона звільнили від більшовиків Вайоц Дзор та возз’єднали його із Сюніком; Нжде завдав поразки ворогу, що атакував Аревік, та взяв у полон татар в Барґушаті
1921, 21 лютого
Пояс Нжде, який він носив як символ високого титулу спарапета, і національний триколор були освячені в церкві святого Григорія Просвітителя в Ґорісі. Уряд Сюніку від імені народу передав у руки спарапету триколор Вільного Сюніку, а також політичну долю Занґезуру-Капарґохту
1921, 28 лютого – 8 березня
Теван, Дізак і більша частина Арцаху були звільнені та приєднані до Гірської Вірменії (Лерна Хайастан) за підтримки Тер-Петросйана, який був присланий на допомогу Нжде
1921, 26 квітня
На Другому Конгресі в Татеві була проголошена Республіка Гірська Вірменія; Нжде підвищений до звання генерала, нагороджений Залізним Орденом Хуступського Орла та був обраний прем’єр-міністром Гірської Вірменії, міністром закордонних справ і міністром воєнних справ
1921
У Ґорісі видав буклет із назвою “Хуступські заклики” – збірку своїх наказів, які віддавав солдатам
1921, 31 травня – 1 червня
На спільній сесії Комітету Порятунку Батьківщини та Республіки Гірська Вірменія, що пройшла 1 червня, Гірська Вірменія була проголошена Вірменією. Врацйан був обраний прем’єр-міністром, а Нжде – міністром воєнних справ
1921, 7 червня
Звернувся до керівництва Радянської Вірменії з пропозицією свого виходу із Сюніку за умови, що Гірська Вірменія (Занґезур, Нагірний Карабах, Ґохтан) стане частиною Радянської Вірменії
1921, 9 липня
Невдовзі після публікації в пресі офіційної заяви Революційного Комітету Вірменії про те, що Гірська Вірменія залишиться частиною Вірменії та після запевнення в тому, що Занґезур буде частиною Радянської Вірменії, Нжде перейшов річку Аракс і став біженцем у Мужамбарі, згодом у Табрізі в Ірані
1921, 24 липня – вересень
У Табрізі постав перед судом ВРФ, був звинувачений у здачі Сюніку більшовикам і виключений з ВРФ
1922
Зумів дістатися через Константинополь до Софії, де жив на вулиці Царя Бориса, 92
1923, 7 квітня – 19 травня
Конференція ВРФ у Відні
1924, 17 листопада – 1925, 17 січня
На 10-му загальному з’їзді ВРФ Нжде був поновлений у партії
1925
Обраний членом Центрального Комітету ВРФ на Балканах
1926
ВРФ у Болгарії розкололася між Нжде і прихильниками Бюра
1926, 1941, 1943
Нжде відвідував Румунію
1929
Публікація в Бейруті “Відкритого листа до вірменської інтелігенції”
1932, кінець року
Перед від’їздом до Вірменії два місяці залишався в Парижі, брав участь у загальному з’їзді ВРФ
1933, 14 січня
Заснував у США Національний заповіт (Цегакрон)
1933, 16 січня
Головував на Першому конгресі Національного заповіту
1933, початок року – 1934, вересень
Стає джерелом натхнення й сили для комітетів ВРФ у США. Бере участь в 41-му з’їзді ВРФ Американського регіону
1935
Одружується з Епіме Сакіасйан
1937
Налагоджує через друзів зв’язки з Німеччиною, пропонує військовим та розвідувальним службам ідею атакувати Туреччину в разі війни
1937
Вийшов із ВРФ
1937
Разом із Хайком Асатрйаном заснував у Софії газету “Размік” (“Воїн”)
1938
На 13-й Генеральній Асамблеї ВРФ Нжде виключили з партії
1938
У співпраці з Х. Асатрйаном і Н. Астуацатурйаном заснував щотижневий журнал “Тароні Арців” (“Орел Тарону”), таким чином офіційно започаткував рух таронізм (таронаканутюн)