Вибрані листи

Хочу, щоб ти мені повірив: пишу це, як я вже казав спочатку, не повчаючи, а нагадуючи, а втім, водночас і повчаючи. Не боюся ж перейти міру у своїй любові. Не варто ж боятися, щоб надмірним було те, що повинно бути найбільшим. Бувай здоровий!

Книга IX

Лист 3

Пліній Павлінові[237] — вітання

Кожному своє. Як на мене, то найщасливішим я вважаю того[238], хто наперед уже втішається своєю доброю, непроминальною славою і, впевнений у нащадках, живе майбутньою своєю славою. Тож і мені, якби я не мав перед очима нагороди у віках, було б до вподоби те сите й німе дозвілля[239]. Всім же, гадаю, належить дбати про своє безсмертя або про свою смертність: тим — напружено до чогось стреміти, а цим — розслаблено відпочивати, не обтяжуючи свого короткого життя жодними трудами. Бачу ж бо, як то багато людей, для яких працьовитість — то щось жалюгідне й невдячне, як же багато їх перетворилось на цілковиту нікчемність! Про це — я з тобою, як щодня — сам із собою, щоби, як не погодишся, вже й зі собою над цим не сушити голови. Та як тобі не погодитись, раз ти постійно щось славне й безсмертне виношуєш у думках? Бувай здоровий!

Лист 6

Пліній Кальвізієві[240] — вітання

Увесь цей час я провів серед табличок і книжок. «Як це, — здивуєшся, — тобі вдалося в місті?» Були циркові ігри[241], а до таких видовищ я геть байдужий. Нічого ж бо тут нового, жодного розмаїття, нічого такого, на що не досить було б лише раз поглянути. Дивує мене тут хіба те, що тисячі поважних чоловіків так по-дитячому прагнуть ще й ще дивитись на те саме: на розгарячілих у бігу коней, на тих, що ними правлять. Якби їх заманювали сюди чи ті коні, що так ото наввипередки мчать, чи вміння тих, хто на колісницях, то ще в цьому був би якийсь глузд. Але ж ні! Їх захоплює шмаття, яскраве шмаття[242] їм до вподоби! І якби посеред змагань, таки під час перегонів, цей колір перенести сюди, а той — туди, то водночас місцями поміняються і запал, і вболівання глядачів: одразу ж, прикипівши очима до облюбованих кольорів, забудуть і тих коней, і погоничів, яких пізнавали здалеку, чиї імена викрикували. Така, бач, повага, така любов до якоїсь нікчемної туніки, не кажу вже у простолюду, що й тієї туніки не вартий, а й у декого з вельми поважних людей! Отож, коли подумаю, скільки-то часу йде у них, щоб так от ненаситно кохатись у тій марноті, то сам відчуваю задоволення, що того, їхнього, задоволення не відчуваю. І те дозвілля, яке інші витрачають на щонаймарніші заняття, я з найбільшою насолодою — літературними заняттями виповнюю. Бувай здоровий!

Лист 10

Пліній Тацітові — вітання

Хотів би я скористатися з твоїх настанов, але кабанів так уже мало, що ними ледве чи задобриш Мінерву й Діану[243], а тих богинь, кажеш, належить однаково вшановувати. Тож доведеться служити одній лиш Мінерві, і то хіба тонко[244], як ото влітку, на природі. Дорогою, щоправда, дещо снувалося, таке собі, легеньке, що одразу треба було б зітерти; снувалося, кажу, як у візку снується бесіда, де слів багато, ваги — обмаль[245]. До цього, вже у своїй садибі, я дещо додав: до іншої роботи якось не лежала душа. А щодо поем, які, по-твоєму, найкраще викінчувати серед лісів чи десь у гайку, то вони наразі відпочивають. Переглянув я одну чи дві зі своїх невеличких промов; це заняття не з приємних, якесь немиле й подібне радше до праці на ріллі, аніж до тієї, що дає насолоду. Бувай здоровий!

Лист 12

Пліній Юніорові[246] — вітання

Хтось-то картав свого сина за те, що той, купуючи коней та собак, дещо переплатив. Щойно хлопець відійшов — я тому буркуну: «Слухай, а сам ти хіба ніколи не робив чогось такого[247], за що твій батько міг би насварити тебе? Певно ж, робив! А хіба й тепер не трапляється тобі вчинити щось таке, за що твій син, коли б раптом став батьком, а ти сином, міг би й тобі таку ж пустити шпильку? Хіба є хтось такий, кого б не повів манівцем якийсь блуд?[248] Хіба не потурає собі всяк із нас — той у тому, а той в чомусь іншому?»… Ця надмірна суворість, власне, й спонукала мене написати тобі, ми ж любимо один одного, щоб і ти, бува, зі своїм сином не повівся надто вже гостро, надто строго. Подумай, що він — ще хлоп’я, яким і ти був колись, а що тепер ти батько, то користайся батьківським правом, пам’ятаючи, що ти людина[249] і батько людини. Бувай здоровий!

237

Павлін — Валерій Павлін, консул 107 р.

238

…найщасливішим я вважаю того… — Серед низки латинських синонімів прикметника «щасливий» (felix, faustus, fortunatus, prosper, laetus та ін.) beatus (тут — у найвищому ступені: beatissimus) — означає щастя не в пересічному значенні цього слова, а в значно глибшому, пов’язаному з духовним багатством людини, її благом (блаженний, блаженність — у християнській лексиці); звідси й «беатифікація».

239

…сите й німе дозвілля… — В оригіналі: «Pingue altumque otium», досл.: товсте й глибоке; у Горація: «Хай і худібка, й все інше товстіє, а тоншає — розум» (Сат., II, 6, 14); глибоке — мов у ямі: «Дозвілля без книги — то смерть, гробівець для живої людини» (Сенека).

240

Кальвізій — Кальвізій Руф, див. II, 20, прим. 1, с. 75.

241

Були циркові ігри… — Циркові змагання (перегони одночасно 4-12 колісниць) були основною розвагою в Римі. В імператорську добу цирк з його рядами сидінь, трибун, окремих лож для сенаторів і вершників, із зовнішніми портиками вміщав понад 180 тисяч глядачів.

242

…яскраве шмаття… Йдеться про т. зв. циркові «партії», кожна з яких мала свої кольори (первісно білі й зелені; згодом — сині й зелені); захоплення тим «шматтям» мало свої причини: на ту чи іншу «партію» робились, вочевидь, чималі ставки.

243

…заледве чи задобриш Мінерву й Діану… — див. І, 6, прим. 1, с. 50.

244

…і то хіба тонко… — В оригіналі «delicate» (делікатно); «тонко», як і «делікатно», грає двома відтінками: скупувато, як ото хліб намащуємо тонко, — і витончено (див. IX, 3, прим. 3, с. 156).

245

…слів багато, ваги — обмаль. — У Сенеки: «більше дзвенить, аніж важить» (plus sonat quam valet).

246

Юніор — Теренцій Юніор, див. VII, 25, а також Передм., с. 21.

247

…а сам ти хіба ніколи не робив чогось такого… — У «Дистихах Катона» (16): «Станеш на схилку літ судити, як живуть інші, — / Згадуй себе — як поводився сам, коли був молодим ще».

248

Хіба є хтось такий, кого б не повів манівцем якийсь блуд? — Знову ж християнська засада: «Немає людини, яка б не згрішила».

249

…пам’ятаючи, що ти людина… — «Пам’ятай, що ти людина» (te hominem esse memento), — нашіптували переможцеві під час тріумфу.