Выбрать главу

Ось це, зізнаюсь, — неабияка нагорода за мою працю. Якщо сам Демосфен справедливо зрадів, коли в Аттіці якась бабуся, упізнавши його[270], не втрималась: «Hutos esti Demosthenes!»[271], то чому б не мав я втішатися з того, що люди знають моє ім’я? Тішуся і відверто кажу: тішуся. І не боюсь видатися хвалькуватим: не свою ж — інших людей думку про себе переказую, тим паче тобі, хто аж ніяк не заздрить чиїйсь славі, а мою — шанує. Бувай здоровий!

Лист 24

Пліній Сабініанові[272] — вітання

Ти добре вчинив, що прислухався до моїх листів і знову прийняв у свій дім і в своє серце колись дорогого тобі вільновідпущеника. Це справлятиме тобі приємність. А мені вже тепер приємно, по-перше, — бачити твою лагідність, яка дає змогу керувати тобою, навіть коли ти у гніві; по-друге, — бути свідомим того, скільки я для тебе важу, що або тій повазі моїй коришся, або до прохань моїх схиляєшся. Тож і хвалю тебе, й водночас — дякую тобі. А ще — моя порада тобі на майбутнє: стався поблажливіше до похибок твоїх людей[273], навіть якщо не буде когось, хто б уласкавлював тебе. Бувай здоровий!

Лист 29

Пліній Рустикові[274] — вітання

Як ото краще зробити щось одне, але досконало, аніж багато дечого[275], але посередньо, так, гадаю, краще зробити багато дечого посередньо, раз уже одне щось досконале зробити — не до снаги. Так от міркуючи, випробовую себе, на що я здатний, у різних заняттях, жодному з них не посвячуючись повністю. Отож, читаючи то се, то те з моїх писань, суди про кожне з них не надто суворо, знаючи, що те кожне — не єдине. Чи ж то для інших мистецтв є вибачення щодо числа, а для літератури, де створити щось значно важче[276], — суворіший закон? А втім, чому це, як невдячний, прошу поблажливості? Якщо й ось на ці мої писання глянеш так само прихильно, як на попередні, то маю сподіватись похвали, а не випрошувати поблажливість. Мені ж вистачить і поблажливості. Бувай здоровий!

Лист 30

Пліній Гемінові[277] — вітання

Ти частенько, і в бесідах зі мною, й тепер ось, у листі, хвалиш свого Нонія за його щедрість стосовно деяких людей. Я й сам хвалю, з тією лише засторогою, якщо та щедрість — не тільки до них. Я хочу, щоб щедра людина, направду щедра, вділяла якусь частку зі своїх засобів і вітчизні, й близьким, і друзям, маю на увазі незаможних, а не щедрилась, як то інші роблять, обдаровуючи лишень тих, хто й віддарувати може найщедріше. Такі люди, гадаю, своїми клейкими й гачкуватими дарунками[278] не в себе щось уймають, а впольовують в інших. Подібні до них своєю вдачею ті, хто, беручи в одного, дають іншому, — скупістю прокладають собі шлях до слави щедрої людини. Головне — вдовольнятися своїм[279], а тоді вже теплим, товариським колом мовби в обійми брати, підтримувати усіх тих, кому найбільше потрібна допомога. Якщо Ноній робить усе так, як кажу, то його треба всіляко хвалити; якщо не все, а лиш одне щось, то однаково, хай і не так голосно, треба хвалити: так уже рідко трапляється приклад навіть недосконалої щедрості. Аж така заволоділа людьми жага збагачення, що, здається, вже не вони володіють багатствами, а багатства — ними володіють[280]. Бувай здоровий!

Лист 31

Пліній Сардові[281] — вітання

От я від’їхав, а таке відчуття, що й надалі з тобою, як і тоді, коли був у тебе. Та й не диво: читав і перечитував твою книгу, зупиняючись переважно на тих місцях (не кривитиму душею), де мова про мене. Саме тут ти давав волю своєму стилосу. Як багато всього ти сказав, і то про різне! Як багато — й про одне щось, але по-різному, до того ж — ніде й нічого, що суперечило б одне одному![282] Хвалити мені тебе й водночас дякувати? Ні в цьому, ані в тому не можу бути достатнім, а коли б і міг, то боявся б, щоб то не було зарозумілістю — вихваляти те, за що дякую. Одне лиш додам: усе мені настільки видалося похвальнішим, наскільки приємнішим було, й настільки приємнішим — наскільки й похвальнішим. Бувай здоровий!

Лист 32

Пліній Тіціанові[283] — вітання

Що поробляєш? Що далі збираєшся робити? Сам я живу найсолодшим, себто найдозвільнішим життям. Тому-то не хотів би писати довгих листів, а хотів би їх читати: писати б не хотів — як людина дозвільна; читати б хотів — як розніжена дозвіллям. Не знайти ж більшого лінивства, ніж у розніжених людей, більшої допитливості, — аніж серед дозвільних. Бувай здоровий!

вернуться

270

в Аттіці якась бабуся, упізнавши його… — Про це згадує Ціцерон у «Тускуланських бесідах» (V, 103).

вернуться

271

Та це ж Демосфен!

вернуться

272

Сабініан — див. IX, 21.

вернуться

273

стався поблажливіше до похибок твоїх людей… — В оригіналі error, досл. блукання, блуд. А від нього, вчить відоме прислів’я, ніхто не убезпечений: «Errare humanum est» (помилятися — властиво людині), а от уперто триматися своєї помилки, вчить інше прислів’я, — це вже ознака глупоти.

вернуться

274

Рустик — коментатори припускають, що це Фабій Рустик, автор історії Нерона.

вернуться

275

аніж багато дечого… — Пліній, як чимало інших письменників, пробує свої сили в різних жанрах, знаходить себе — у листах, хоча посвятитись їм повністю так і не зміг.

вернуться

276

де створити щось значно важче… — Ще одне цікаве спостереження Плінія: домогтися довершеності в літературі важче, аніж в інших видах мистецтв.

вернуться

277

Гемін — див. VIII, 22, прим. 1, с. 151.

вернуться

278

клейкими й гачкуватими дарунками. — Птахів ловили на клей, риб — на гачок.

вернуться

279

Головне — вдовольнятися своїм… — Пліній повторює основну вимогу стоїків — бути задоволеним своїм, достатнім. Пліній був задоволений, любив, однак і земельні свої посілості розширювати, й вілли нові будувати, та не з жаги збагачення — просто любив.

вернуться

280

не вони володіють багатствами, а багатства — ними… — Вчувається Горацій: «…так хочу жити, / Щоб слугували речі мені, а не я слугував їм» (Посл. І, 1, 20).

вернуться

281

Сард — як видно з листа, близький приятель Плінія; однак відомостей про нього не маємо.

вернуться

282

ніде й нічого, що суперечило б одне одному. — Всі частини літературного твору, на цьому й Горацій не раз наголошує у своїй «Поетиці», мають бути у гармонії, у злагоді. Найкращим зразком тут — природа: «Natura nihil aptius» (нічого немає гармонійнішого, ніж природа), — зауважив Ціцерон.

вернуться

283

Тіціан — Корнелій Тіціан, хтось із приятелів Плінія, зацікавлений, як видно з листа, природничими проблемами.