Я не згаюсь... Вірш на смерть... — Оригінал:
Stay for me there! I will not fail
To meet thee in that hollow vale.
Exequy on the death of his wife, by Henry King, Bishop of Chichester
Палладієвських дворців — Палладіо, Андреа (Andrea di Pietro, 1508-1580) — італійський арxітектор.
Ponte deі Sospiri — Міст зітханнів. (Примітка Бориса Ткаченка).
П’яцци... Кампаніллі... — Piazza (іт.) — «площа», Campanile (іт.) — «дзвіниця».
В’язниця Старої Республіки... — Мається на увазі Венеційська республіка, якою це місто було від 687 по 1797 рік, коли воно піддалося Наполеонові I, а той віддав його під Австрійське правління.
Ріальто — назва острова і моста у Венеції, центру комерції.
Мор, сер Томас (Sir Thomas More, 1478-1535) — учений-гуманіст, державний діяч, автор англомовної «Історії короля Річарда III» (1513) та латиномовної «Утопії» (1516). За невизнання Акту верxовенства Англіканської церкви (1534) був засуджений королем Генріxом VIII до смертної кари; помер, жартуючи. Рівно через 400 років був беатифікований Римо-Католицькою церквою.
І в «Абсурдах» Равізія Текстора... – Ravisius Textor, the Absurdities.
γέλασμα (гр.) – сміх.
ultras – крайність, верх. (Примітка Бориса Ткаченка).
Чімабуе – Чімабве, Джованні (Giovanni Cimabue, уроджений Bencivieni di Pepo, бл. 1240 — бл. 1302) — флорентійський живописець.
Це справжній Ґвідо — Ґвідо д’Ареццо, Рені.
Антіной — головний жених Одіссеєвої Пенелопи.
«Non ha l’ottimo artista alcun concetto Che un marmo solo in se non circonscriva». — «Найліпший артист не має жодного замислу, котрий би не таївсь у самому мармурі». (Примітка Бориса Ткаченка).
«Він став перед нами Мов би статуя Римська! І буде отак стояти, Поки Смерть у мармур поверне його!» — Цитата з історичної трагедії (1602) англійського драматурга (George Chapman, 1559-1620):
“He is up
There like a Roman statue! He will stand
Till Death hath made him marble!
Викажчик – серце
Вперше новела Едґара Аллана По “The Tell-Tale Heart” («Викажчик – серце» або «Серце виказало») була надрукована 1 січня 1843 в першому номері бостонського літературного щомісячника “The Pioneer”.
... як цокали смертельні дзиґарі в стіні. – По-англійському шашіль зветься «the death watch» − буквально «смертельний дзиґар, дзиґар смерти». (Примітка Бориса Ткаченка).
Береніка
Новелу Едґара По “Berenice” вперше було надруковано в березні 1835 року в Southern Literary Messenger, оновлені варіанти ― в 1840, 1842, 1845 роках.
Dicebant mihi sodales, si sepulchrum amicae visitarem, curas meas aliquantulum fore levatas. Ebn Zaiat (лат.)― Товариші мені говорили, щоб навідав подруги гробівницю: непомалу журбу свою цим полегшу. Ібн Зайат.
«De Amplitudine Beati Regni Dei» (лат.) ― «Про Велич Блаженного Царства Божого». (Примітка Бориса Ткаченка).
«De Carne Christi» (лат.) ― «Про Тіло Христове». (Примітка Бориса Ткаченка).
«Mortuus est Dei filius; credibile est quia ineptum est; et sepultus resurrexit; certum est quia impossibile est» (лат.) ― «Помер син божий ― річ імовірна, бо неприйнятна; і, похований бувши, воскрес ― річ певна, позаяк неможлива». (Примітка Бориса Ткаченка).
... це був один із тих безчасно лагідних, туманних і тихих днів, що плекають красну Гальціону... ― «Юпітер у зимовій порі двічі дає по сім день тепла: отже, люди й назвали цей благий і помірний час мамкою красної Гальціони». Сімонід. (Примітка Едґара По).
«que tous ses pas étaient des sentiments» (лат.) ― «всі її кроки були почуттями». (Примітка Бориса Ткаченка).
«que tous ses dents etaient des idées» (лат.) ― «всі її зуби були ідеями». (Примітка Бориса Ткаченка).
Це були дивні і прості слова поета Ібн-Зайата... ― Далі повторюється цитата, що є епіграфом до цієї новели; її переклад з латини викладено вище.
Метценґерштайн
Новела Едґара Аллана По “Metzengerstein” вперше була опублікована у газеті Saturday Courier (Суботній кур’єр), 14 січня 1832 року. Це найперша за часом надрукована новела По. Разом з іншими своїми новелами він надіслав її на літературний конкурс Суботнього кур’єра. Жоден з надісланих ним творів тоді не переміг у конкурсі, але «Метценґерштайн» був згодом у цій газеті надрукований, але без згадування імені автора і, очевидно, без виплати йому гонорару. В січні 1836 року новела була надрукована в літературнім журналі Southern Literary Messenger, з підзаголовком «Казка на кшталт німецької».