Выбрать главу
Скарбницю ту ти залишив безжурно, А я сховала у глибокий спокій, Де інших пристрастей рвучкі потоки Її не змиють у годину бурну [12, 30].

Поетка дуже пристрасна у своїх віршах, цей надмір почуття і радості від «впивання життям» (мав рацію Донцов, коли писав, що одним з лейтмотивних образів її творчості поряд з вихором і вогнем було сп’яніння) знаходить свій вияв в образах танців — танго, козачка, вальсу. Справді, вжитті «поетка вогненних меж» була дуже доброю і вмілою танцюристкою [9, 344], а до танцю її поривчасту натуру кликало, за словами Д. Донцова, бажання сколихнути «застоялу воду ненависних буднів»:

І знов з’єднались в одну оману,— О дивне танго,— і сум, і пристрасть; Пливу на хвилях твого туману, Згубила керму, спалила пристань [12, 24].

Поезії Теліги притаманна екстравертність, жага життя, непереборний вітаїзм та оптимізм:

Душа горить — життя таке іскристе. Забрати все! Себе віддати всьому! [12, 22].

Подібні життєствердні мотиви присутні у вірші, присвяченому Василеві Куриленку:

О, як байдуже все, коли душа зім’ята, Сліпа, безсила, сунеться на дно... А ти її лови! Тримай! Тягни на гору! Греби скоріше і пливи, пливи! Повір, незнане щось у невідому пору Тебе зустріне радісним: «Живи!» [12,17].

Дослідники вбачають спадкоємність у творчості Олени Теліги щодо творчості Лесі Українки [10, 25; 4, 39]. Звісно, не можна оминути увагою і подібні стоїчні мотиви в ліриці обох поеток. Так, варіацію «Contra spem spero» читаємо у Теліги: «Буду радість давати й сміх — тільки тим дана перемога, хто у болі сміятись зміг» [12, 35]. Олені Телізі, проте, вдалося уникнути ролі «другого мужчини в українській літературі».

Олена Теліга належить до тих особистостей, в життє-творчості яких складно розмежувати людину і митця, а тому над інтерпретацією текстів Теліги завжди тяжить біографічне, прочитання її поезії змушує втручатись до позатекстової реальності, звертатись до епістолярію та спогадів сучасників.

Бібліографія

1. Донцов Д. Ідеологія чинного націоналізму // Націоналізм: Антологія / Упоряд. О. Проценко, В. Лісовий. — К.: Смолоскип, 2000. — С.188-196.

2. Донцов Д. Поетка вогненних меж // Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст. — Кн. 2. — К.: Рось, 1994. — С. 600-607.

3. Ільєва Г. Таємниці кохання: До проблем любовної поезії української еміграції. — Коломия: Вік, 1996. — 112 с.

4. Ільницький М. М. Західноукраїнська і емігрантська поезія 20-30-х років. — Київ: Товариство «Знання» України, 1992. — 48 с.

5. Клиновий Ю. Великий мир Олени Теліги // Сучасність. — 1979. — № 10. — С. 43-55.

6. Ковалів Ю. Олена Теліга // Слово ічас. — 1991. — № 6. — С.30-32.

7. Координати: Антологія сучасної української поезії на Заході / Упоряд. Б. Бойчук, Б. Рубчак. — Мюнхен: Сучасність, 1969. — Т. 1. — 372 с.

8. Литвиненко С. Зустрічі з Михайлом Телігою // Прапори духа: Життя і творчість Олени Теліги / Упоряд. О. Ждано-вич. — Париж: Сурма, 1947. — С. 172-178.

9. Миронець Н. «І злитись знову зі своїм народом»: Біографічний нарис // Теліга О. О краю мій...: Твори, документи, біографічний нарис. — К.: Видавництво імені Олени Теліги, 1999. — С.323-446.

10. Неврлий М. Празька поетична школа // Слово і час. — 1995. — № 7. — С. 21-28.

11. Теліга О. Листи. Спогади / Упоряд. Н. Миронець. — К.: Видавництво імені Олени Теліги, 2004. — 400 с.

12. Теліга О. О краю мій...: Твори, документи, біографічний нарис.

13. Шпак В. Олена Теліга (1907—1942) // Гроно нездола-них співців: Літ. порт. укр. письм. ХХ ст., твори яких увійшли до оновл. шк. прогр. / Упоряд. В. Кузьменко. — К.: Укр. письменник,1997. — С.227-239.

Липень 2006

Присвячується Олені Телізі

Євген Маланюк. Аще забуду тебе Ієрусалиме...

Олені Телізі

Вже вересень в лункій блакиті тане, Вже багряніє мантія садів, А нам згадались київські каштани, Бездонне небо і дніпровий спів.