Я студіював все, без системи, без вибору: хімію, алхімію, історію, астрономію, філософію, правничі науки. Я читав Гомера, Вергілія, Оссіяна, Шіллера, Ґете, Шекспіра, Сервантеса, Вольтера, Мольєра, Коран, “Космос”, спогади Казанови. З кожним днем я ставав усе розгубленішям, все більшим фантазером та все надчуттєвішим. Знову і знову в моїй уяві з’являлася чудова ідеальна жінка, вона з’являлася час від часу то як видіння, яке лежить на трояндах в оточенні амурчиків серед моїх шкіряних палітурок та кістяків, то в олімпійському одязі, зі строгим білим обличчям гіпсової Венери, а то з розкішними коричневими косами, веселими блакитним очима, та в оксамитовій, червоного кольору, обшитій соболевим хутром кацабайці моєї тітки.
Одного разу, після того, як вона знову з’явилася переді мною із золотого туману моїх фантазій у всій веселій принадності кохання, я пішов до графині Соболь, яка мене сердечно зустріла. Вона привітала мене поцілунком, що збентежив усі мої почуття. Тепер їй було десь років під сорок, але як і більшість отих невтомних марнотратниць життя, вона, ще й досі спокуслива, і, як і колись, була вбрана в зелену оксамитову блюзку, обшиту бронзовим хутром куниці. Але від тої суворости, яка мене колись так захопила, не залишилося й сліду.
Навпаки, вона була зовсім не жорстока зі мною і без зайвих церемоній дозволила їй поклонятися.
Вона зовсім недавно відкрила мої безумство та невинність, і їй приносило утіху робити мене щасливим. А я, я направду був щасливий, як молодий бог. Яка це була для мене насолода, коли я, стоячи перед нею на колінах, міг цілувати її руки — руки, якими вона мене колись карала! Ах! Що за чудові руки! Такої гарної будови, такі вишукані, такі пухкі та білі, і з якими ж витонченими ямочками. Насправді я був закоханий лише у ці руки. Я бавився ними, загортав їх у темне хутро, і розгортав, тримав їх проти вогню і не міг насититися, коли дивився на них.
Ванда мимоволі почала розглядати свої руки, я це помітив і усміхнувся.
— З того, як надчуттєве щоразу брало в мені гору, Ви бачите, що в історії зі своєю тіткою я був закоханий в оту жорстоку кару різками, яку я від неї отримав. Так само в історії з однією молоденькою акторкою, за якою я упадав приблизно через два роки, я був закоханий лише у її ролі. Тоді ж я захоплювався однією поважною панею, яка вдавала з себе неприступну цнотливицю, щоби зрадити мене, зрештою, з одним багатим євреєм. Бачите, мене обдурила і продала жінка, яка лицемірно вдавала найголовніші принципи, найідеальніші почуття: тому я так ненавиджу цей вид поетичних, сентиментальних чеснот. Дайте мені жінку, яка достатньо щира і чесна, щоби сказати мені: “Я — Помпадур, я — Лукреція Борджія”, — і я буду їй поклонятися.
Ванда підвелася й відчинила вікно.
— Ви маєте своєрідну манеру розпалювати фантазію, збуджувати нерви, змушувати серце битися сильніше. Тягареві Ви надаєте ореолу, якщо тільки Ви щирі. Вашим ідеалом є мужня, геніальна куртизанка. О! Для мене Ви — мужчина, який може зовсім зіпсувати жінку.
Серед ночі в моє вікно постукали. Я встав, відчинив його й задрижав від страху. Надворі стояла Венера в хутрі, точнісінько така, якою вона з’явилася переді мною першого разу.
— Ви розбурхали мене своїми історіями, я кручуся у своєму ліжку і не можу заснути, — сказала вона. — Приходьте, складете мені компанію.
— Хвилинку.
Коли я увійшов, Ванда сиділа навпочіпки перед каміном, у якому вона розпалювала слабенький вогник.
— Осінь стукає у двері, — почала вона. — Ночі вже зовсім холодні. Я боюся, що Вам це не сподобається, але скинути своє хутро не можу, поки в кімнаті не стане досить тепло.
— Не сподобаєтесь… хитрунко!.. та ж Ви знаєте… — я обняв її і поцілував.
— Звичайно ж, я знаю, але звідки у Вас ця велика пристрасть до хутра?
— Вона в мене вроджена, — відповів я. — Я виявляв її вже дитиною. Взагалі хутра на всі нервові натури впливають збудливо. Такий вплив грунтується на законах настільки ж загальних, наскільки й природних. Хутро має фізичну принадність, дивовижно млосну, якій ніхто не може протистояти. Останнім часом наука вказала на певну спорідненість електрики та теплоти, в кожному разі спорідненою є їхня дія на людський організм. Теплі пояси Землі породжують пристрасних людей, а тепла атмосфера викликає збудження. Подібно й електрика. Цим пояснюється і чаклунський позитивний вплив, який присутність кішок справляє на вразливих інтелектуальних людей, і та обставина, що він робив із цих довгохвостих грацій царства звірів, із цих чарівних іскристих живих батарей улюбленок Могаммеда, кардинала Рішельє, Кребійона, Руссо, Віланда.