Вона ходила великими кроками по кімнаті, в той час як я, знищений, далі стояв на колінах з похиленою головою, а з очей лилися сльози.
— Іди сюди, — владно наказала мені Ванда, сідаючи на отоманку. Я скорився порухові її руки і сів біля неї. Вона похмуро глянула на мене, і раптом її очі засвітилися, вона притягнула мене до своїх грудей і почала цілувати сльози на моїх очах.
Це власне і є гумористичним у моїй ситуації, що я, як ведмідь у парку Лілі, можу втекти, але не хочу, що я все витримую, як тільки вона погрожує дати мені свободу.
О! Якби тільки вона знову взяла батіг до рук! У люб’язності її поведінки є щось зловісне для мене. Я видаюся собі маленькою впійманою мишкою, з якою граціозно бавиться гарна кішка, готова щохвилини ту мишку роздерти, і моє мишаче серце ось-ось вискочить.
Що вона планує? Що вона буде зі мною робити?
Так виглядає, що вона зовсім забула і угоду, і моє рабство, а, може, це була лише впертість, і вона відмовилася від усього плану в той момент, коли я вже більше не чинив їй жодного опору, коли я скорився її деспотичним примхам?
Яка вона добра до мене зараз, яка ніжна і ласкава! Ми переживаємо блаженні дні.
Сьогодні вона загадала мені читати вголос сцену між Фавстом та Мефістофелем, в якій останній виступає мандрівним схоластом. Її погляд зупинився на мені із загадковим задоволенням.
— Я не розумію, — сказала вона, коли я закінчив, — як чоловік може так дивовижно чітко, так гостро, так розсудливо зображати під час читання великі й прекрасні думки і водночас бути таким фантазером, таким надчуттєвим невдахою.
— Ти задоволена? — запитав я і поцілував її руку.
Вона ніжно погладила мене по чолі. “Я кохаю тебе, Северине, — прошепотіла вона, — мені здається, я б не могла кохати жодного іншого мужчину більше, ніж тебе. Ми ж будемо розважливими, добре?”
Замість відповіді я обійняв її. Глибоке, меланхолійне щастя наповнило мої груди, мої очі зволожились, і сльоза впала на її руку.
— Як ти можеш плакати! — вигукнула вона. — Ти зовсім дитина.
Одного разу ми поїхали бричкою на прогулянку. Там ми зустріли російського князя в його кареті. Було очевидно, що він неприємно вражений, побачивши мене поруч із Вандою. Здавалося, що він хоче пройняти її своїми електризуючими сірими очима, але вона — в цю хвилину я готовий був впасти перед нею на коліна і цілувати її ноги — вона ніби не помічала його, її погляд байдуже проминув князя, немов якусь неживу річ, як дерево й звернувся до мене, у ньому світилася чарівна усмішка.
Сьогодні, коли я побажав їй “На добраніч!”, вона раптом видалася без жодної причини неуважною і збентеженою. Що би могло її так занепокоїти?
— Мені шкода, що ти йдеш, — сказала вона, вже коли я стояв на порозі.
— Адже це залежить тільки від тебе, — скоротити час мого тяжкого випробовування. Припини мене мучити, — почав благати я.
— Отож ти не припускаєш, що утиск і для мене мука, — зауважила Ванда.
— То припини це, — вигукнув я, обнімаючи її, — стань моєю дружиною!
— Ніколи, Северине, — промовила вона м’яко, але з непохитною твердістю.
— Як так?
Я був вражений до глибини душі.
— Ти не можеш бути моїм чоловіком.
Я подивився на неї, повільно забрав руку, яка ще лежала на її талії і вийшов з кімнати, а вона — вона не покликала мене назад.
Безсонна ніч. Багато разів я приймав якісь рішення, а потім знову їх відкидав. Зранку я написав листа, в якому оголошував наші стосунки розірваними. Руки мої тремтіли, коли я писав; запечатуючи листа, я обпік собі пальці.
Коли я піднявся сходами, щоби передати листа покоївці, мені ледве не підкосилися коліна. Тут відчинилися двері, й Ванда просунула крізь них вкриту папільотками голову.
— Я ще не зачесалася, — сказала вона, сміючись. — Що там у Вас?
— Лист…
— До мене?
Я кивнув.
— А! Ви хочете розірвати зі мною, — глузливо вигукнула вона.
— Чи ж Ви вчора не заявили, що я не можу бути Вашим чоловіком?
— Я Вам це повторюю, — сказала вона.
— Що ж… — я дрижав усім тілом, голос зрадив мені, і я простягнув їй листа.
— Залишіть його собі! — сказала вона мені, холодно дивлячись на мене. — Ви забуваєте, що мова більше не йде про те, чи Ви задовольняєте мене як чоловік. А як на раба, то Ви під кожним оглядом підходите цілком пристойно.