Мати. (Злякано.) Коля, замолчи, замолчи! Вы, господа, то есть товарищи! Не слушайте его, не слушаете. Он участвовал в любительских спектаклях и потом^ говорит по-малороссийски. /
С і н і ц и н. (На порозі.) Ну, что ж следующій? Чт<$ здесь?
Вартовий. Да вот, эту женщину сюда пустили опять.
Мати. (Кидаючись до Сініцина, хоче схопить його руки.) Не слушайте, не слушайте! Он только в ріюбитель-ских спектаклях. Это мой Коля. Он не виноват. Колечка, проси прощения. Коля, не стой так непочтительно! Он боится, он только боится...
Гімназист. Ах, мамо!
Мати. Коля, молчи! Молчи, Колечка! Они тебя отпустят. Ты ж ничего, только в спектаклях, вы ж его отпустите, правда?
Гімназист. Нехай розстрілюють! Я їх не боюсь. Хай живе вільна самостійна Укр...
Мати. (Люто кидаючись до його.) Мовчи, тобі кажу! Сказився ти?! Що ти робиш?! Господа, он так, он...
Сініцин. Э, к чорту там! Свободен, двух провожа-тих. Следующаго.
Мати. (Радісно.) Свободен?! Колечка, чуєш: свободен! Спасибо, ой, спасибо ж вам! Хай вас Бог...
Сініцин. (Злісно до вартового.) Випровадить их и следующаго!
Вартовий. (До матері і гімназиста.) Ну, уходите! Скорее! (В одчинені двері.) Двух провожатых, свободен. Следующаго.
Мати. (Ведучи за руку сина.) Спасибо, товарищи, спасибо! Идем, Колечка, идем! (Виходить.) Скорее, скорее. Колечка.
1-й красногв. Еге, «идьом, Колечка». Іди, іди, там тобі покажуть ♦свободен».
2-й красногв. А, видно заядлый хохленок. Самостийна Украина. Вот, увидит он самостийну.
1-й красногв. (Регоче навмисно грубим голосом, перекривляє гімназиста.) «Хай живе вільна, самостійна Україна». І вигадали ж, буржуї прокляті. Поддєлуються под мужицький разговор і думають, що ето комусь інтересно.
Вартовий. (У двері до передпокою.) Ну, что ж там опять, черт бы вас... Что там? Скорее!
Входить залізнодорожник, молодий, лице бліде, з жахом в очах.
Ч В артови й. Сюда.(Проводить до других дверей.)
\ч 2 - й к р а с н о г в. Вильный козак, должно быть.
Надворі вибух залпу. Красногвардейці дивляться в вікно.
і\й красногв. О! офицер уже «свободен». Тільки однокЛногою подригує, як жаба. Так його за ноги, до купи. Прикладом би ще по голові, а то, сука, ще оживе.
2-й красногв. Пущай оживает, их в общую яму всех... Одну уже зарыли, душ сорок. Некоторые еще дышали.
1-й красногв. Та ну? Дышали?
2-й красногв. Один дуже стонал. Ничего, всех засыпали.
Вартовий. А один, сукин сын, хитрый, притворился мертвым. Его, значит, хотели оттянуть в сторонку. А он, это, как вскочит, весь в крови, морды не видно, побили прикладами. Да как кинется до наших, да зубами. Впился, как бешеная собака, оторвать нельзя. Его бьют винтовками, а он уже без памяти впился зубами и висит. Так, подлец, и помер. Кусок тела вырвал.
1-й красногв. От проклята душа! Оттак вони нашого брата повсігда. Поміра, а таки вирве в тебе шматок тіла.
С і н і ц и н. (Виходить, за ним залізнодорожник.) Свободен. Больше не водить. На два часа перерыв.
Вартовий. Свободен без провожатых?
Сініцин. Без. (Виходить в двері до передпокою.)
Залізнодорожн. (З тим же переляканим лицем за ним.)
Вартовий. Ну, свободны и вы, товарищи.
1-й красногв. Ну, только, мы тоже без провожатых. (Сміється й бере свою рушницю.)
2-й красногв. (Також бере.) Ох, да и спать же буду! Устал, как пес? Три ночи ни на минуту не спал.
1-й красногв. Яз неделю вже не сплю. Та й ще не спав би з неделю, аби передушить усіх буржуїв. Вичистить до ноги, щоб і духу їхнього не пахло. Чисто всіх, з дітьми, з жінками...
2-й красногв. Чтоб и на расплод не осталось? (Поглядають на Софію.)
1-й красногв. Атож! А тих українців дак не то що розстрілювать, а просто живими всіх у яму й засипать.
1-й красногв. Ага, самостійного гімназистйка «ос-лободили» . А та, а та що виробляє!
Вартовий. Помешалась... Поет, смеется. Ах, ти... вишь беда какая вышла. Бедная!
1-й к р а с н о г в. Та й її слід би тоже... Що їх жаліть? Вони нас жаліли? От нехай тепер самі покуштують. Усіх вирізать, проклятих.
2-й красногв. Дда-а... Тронулась умом. Надо было отпустить малаго.