Втретє Винниченка заарештували у 1906 році. У в’язниці літератор вчить англійську мову, продовжує писати. Але як тільки йому вдалося вийти з-під варти під заставу (за допомогою друга — мецената Євгена Чикаленка), він знову вирушає за кордон. Семирічна еміграція, незважаючи на серйозну загрозу, неодноразово переривалася відвідинами України.
1906 рік став надзвичайно важливим у творчій біографії літератора, оскільки саме цього року виходить перша збірка його творів «Краса і сила». У творчості Винниченка настає надзвичайно плідний період. Його визнає не тільки український, а й російський читач. Резонансними явищами тодішнього літпроцесу стають такі твори письменника, як «Заповіт батьків», «Записки Кирпатого Мефістофеля», «Хочу!», «Божки», «Чесність з собою», «Рівновага», та значно ширшого розголосу набувають його драми «Дисгармонія», «Memento», «Брехня», «Гріх», «Закон», «Чорна Пантера і Білий Медвідь», що принесли Винниченкові всеєвропейську відомість. Як зауважує американська дослідниця Л. Залеська-Онишкевич: «Модерна драма так легко долала етнічні кордони культури і, створена на ґрунті естетичного досвіду окремої нації» швидко ставала надбанням світового мистецтва». А власне драматургія Володимира Винниченка, на її думку, має яскравий модерний характер, насамперед відображений у виразній інтертекстуальності, що проявляється в перегуках із темами, мотивами, епізодами, ситуаціями, образами, які вже стали на той час або емблемою літератури, її «візитовими картками», або атрибутами конкретних літературних епох чи напрямків.
Доробок Винниченка-драматурга доволі великий за обсягом. Йому належить двадцять три п’єси, які на час своєї появи значно відрізнялися від класичної української етнографічної та соціальної драми за тематикою, проблематикою, образністю, всією своєю поетикою. Його оригінальні за звучанням і без перебільшення резонансні п’єси ставили у театрах України та інших країн. Наприклад, драма «Брехня» протягом 1920-х років ішла в Італії понад 200 разів.__________
С1)днак вершинними в творчості Володимира Винниченка іідники небезпідставно вважають п’єси «Чорна Пантера і Білий Медвідь» (написану в 1911 році) й «Між двох сил» (1918 р.).
П’єса «Чорна Пантера і Білий Медвідь» була створена на межі культурних епох, в умовах особливого загострення^діало-гу між традиційним та експериментальним театром, коли в гострій драматургійній полеміці утверджувалися нові цінності, пріоритети, ідеали. Культ індивідуалізму та чуттєвості, активно стверджуваний естетикою модернізму,— особливо співзвучний художнім пошукам літератора, для котрого людина була, передусім, трагічною істотою, що приречена на самотність та постійну боротьбу з суперечностями, які руйнують її цілісність та ставлять під сумнів її самодостатність.
Саме такий погляд драматурга на людину та її місце в світі певною мірою позначився на символічній наповненості п’єси «Чорна Пантера і Білий Медвідь» та очевидній «закодованос-ті» цього тексту. Окрім того, спостерігається посилена увага до фройдизму і психоаналізу як основних чинників оформлення та наповнення смислового поля цього драматичного твору.
У п’єсі змальовується богемне середовище. І хоч події відбуваються не в українському місті, а в мистецькій столиці Європи — Парижі, цей простір заповнює українська людина. Герої твору — художник Корній Каневич (Білий Медвідь) та його невелика родина: дружина Рита (Чорна Пантера), мати Ганна Семенівна, син Лесик і богемне оточення родини Каневичів — «митці, їхні коханки й моделі», як сказано у ввідній ремарці до п’єси. Каневичі Знімають велике ательє. Білий Медвідь, будучи безумовно талановитим митцем, поки що, як він сам вважає, не ствердив себе належним чином. Великі надії художник пов’язує з полотном «Мадонна з немовлям», яке повинно явити світові всю масштабність його таланту.
Картина лише пишеться, і у творчий процес включені усі члени родини, а Рита з малим Лесиком позують для Корнія. Він має чітко означений термін — написати роботу для презентації на осінньому паризькому Салоні. Тривожна нота звучить вже у першій дії твору. Лесик захворів — і весь процес зупинився. Під загрозою картина Корнія. Занурений у працю, він не помічає, як поступово віддаляється від родини, втрачає дружину, що готова на відчайдушні вчинки заради порятунку сім’ї.