Непродуктивність своєї політичної діяльності переконує Вин-ниченка залишити політику й зайнятися виключно літературною творчістю, оселившись за кордоном. Виїхавши у 1920-му році з України назавжди, літератор до того ж стає «ворогом народу», як то проголосив Всеукраїнський з’їзд рад. Проте абсолютне відсторонення від громадсько-політичного життя України для письменника-емігранта виявляється неможливим, адже доля українського народу і, зокрема, творців його культури була далеко не байдужою для Володимира Винниченка. Виступи літератора не залишалися непомічені ідеологічними супротивниками.
Втім найбільшого резонансу набув новий роман. Навіть ідеологічна упередженість не змогла згасити читацького інтересу та зацікавлення з боку науковців до «Сонячної машини» — першого великого епічного твору, написаного письменником в еміграції.
Над своїм романом Володимир Винниченко працював з 1921 по 1924 (за окремими даними по 1925) рік. Симбіоз різноманітних ідей, породжених часом, виливається у нього в концепцію нового суспільства, що живе за якісно новою філософією «сон-цеїзму», основи якої викладені в творі.
Після завершення роботи над текстом роману починається сповнена драматизму історія його видання. Публікацію «Сонячної машини» на батьківщині письменник пов’язував з можливістю повернутися в Україну. Переговори з ймовірними видавцями спочатку не дали належних результатів. У щоденнику Винниченка з’являється запис: «Втома, розбитість. Одцвіли сподівання на успіх «Сонячної машини». Бідна моя «машинка», кому ти тут потрібна, серед цієї дріб’язкової продажності, дрібних утіх і понурого, величезного отупіння мас?..» Але вже через три дні після цього запису (датованого 8 березня 1925 року) письменник отримує повідомлення про те, що Держвидав дає згоду на видання «Сонячної машини».
Твір став непересічним явищем в історії української літератури XX століття, вже своєю появою 1928 року спричинивши широке і водночас особливо загострене обговорення в пресі та клубах. Разом з тим, подібна реакція лише посилила інтерес до твору і впродовж кількох років було здійснено ще два перевидання. Це був успіх нового для нашої літератури жанру — соціальної фантастики.
Детективно-пригодницький характер, несподівані повороти сюжету поєднуються в романі з осмисленням філософських проблем, з утопією та антиутопією, з науково-фантастичними елементами, У «Сонячній машині» письменник відходить від зображення реального часу і звертається до футуристичного проекту, переносячи своїх героїв з атмосфери соціалістичної революції в атмосферу революції науково-технічної. Геніальний німецький вчений Рудольф Штор винайшов сонячну машину, за допомогою якої збирається вирішити проблему харчування у державних масштабах й усунути саму першопричину експлуатації та існування найманої праці. Так напруга творчих шукань художника проявилася у продукуванні нових жанрових форм для втілення новітніх ідей.
Незважаючи на очевидну упередженість тодішньої «офіційної» критики у ставленні до всього, що з’являлося з-під пера літератора, особливо починаючи з його останньої еміграції, зацікавлення творчістю В. Винниченка не згасає, підтвердженням чому — поява у 20-х — на початку 30-х років як самостійних, окремих студій, так і тих розвідок, що були складовими частинами підручників з історії української літератури або праць, присвячених загальним тенденціям літературного процесу в Україні.
Однак у порівнянні з «Сонячною машиною» майже невідомими для українського читача виявились інші твори письменника, написані в еміграції, зокрема романи «Поклади золота», «Нова заповідь*, «Вічний імператив», «Лепрозорій», «Слово за тобою, СталінеІ», драми «Ательє щастя», «Пророк» та філософські й політичні трактати «Щастя» й «Конкордизм».
Той факт, що художня творчість Володимира Винниченка структурно та семантично організована цілим комплексом філософських ідей, дозволив сучаснику письменника О. Гермайзе зауважити: «...Творчість В. Винниченка — не тільки форма естетичного світовідчуття, але разом з тим і форма філософського та соціального мислення». Та все ж на фоні драматургії та романістики письменника виокремлюються його філософські роботи наукового формату.