Морелл (рішуче й серйозно). Тобі ж добре відомо, Кандідо, що їм нерідко перепадає від мене на горіхи. Однак якщо для них відвідання церкви є лиш розвагою і відпочинком, чому вони не шукають якоїсь більш легковажної розваги, чогось такого, що більше відповідало б їхнім забаганкам? Добре уже те, що вони віддають перевагу недільним відвідинам церкви святого Домініка, аніж якихось кубел.
Кандіда. Але ж кубла зачинені у вихідні, а навіть якби і не були зачинені, вони не наважуються ходити туди через побоювання, що їх там побачать. Окрім того, любий Джеймсе, ти так блискуче проповідуєш, що для них це все одно що піти на якусь виставу. Чому, на твою думку, жінки слухають тебе з таким захопленням?
Морелл (вражений). Кандідо!
Кандіда. О, кому, як не мені, знати! Дурненький хлопчику, тобі здається, що усе це через твій соціалізм і релігію? Але ж якби це було так, вони робили б те, що ти їм кажеш, замість приходити тільки, аби подивитися на тебе. Та у них усіх та ж хвороба, що у Проссі.
Морелл. У Проссі? Яка хвороба? Що ти маєш на увазі, Кандідо?
Кандіда. Так, у Проссі й у всіх інших твоїх секретарок, які працювали у тебе. Чому б це Проссі опускатися до того, аби мити посуд, чистити картоплю і виконувати роботу, яка могла б здаватися їй принизливою, і отримувати за все це на шість шилінгів менше, аніж вона отримувала б, працюючи у конторі? Вона закохана у тебе, Джеймсе, ось у чому річ. Усі вони закохані у тебе. Але ти закоханий у свої проповіді, бо ти так чудово проповідуєш. І ти гадаєш, що вони пойняті таким ентузіазмом через царство Боже на землі. Вони теж так гадають. Дурнесенький ти мій!
Морелл. Кандідо, який жахливий, згубний для душі цинізм! Ти що, жартуєш? Хіба таке можливо? — ти ревнуєш?
Кандіда (з дивною задумливістю). Так, інколи я відчуваю, що трошки ревную.
Морелл (недовірливо). До Проссі?
Кандіда (зі сміхом). Ні, ні, ні! Ні до кого я не ревную, я прикро вражена тим, що декого люблять не такою мірою, як мали б любити.
Морелл. Ти про мене?
Кандіда. Про тебе! Одначе ти так розбещений любов’ю і обожненням, що їх навіть забагато для тебе! Ні, я мала на увазі Юджина.
Морелл (вражений). Юджина?
Кандіда. Мені здається несправедливим те, що всю любов віддають тобі, а йому — нічого, хоча він потребує її значно більшою мірою, аніж ти. (Обличчя Морелла невимушено смикнулося). Що з тобою? Я чимось прикро вразила тебе?
Морелл (поквапливо). Зовсім ні. (Дивиться на неї стривожено і настійливо). Ти ж знаєш, Кандідо, я цілком упевнений у тобі.
Кандіда. Ото хвалько! Ти так упевнений у своїй привабливості?
Морелл. Кандідо, ти мене вражаєш. У мене й гадки не було про мою привабливість. Я веду мову про твої чесноти й чистоту. Саме на них я і покладаюсь.
Кандіда. Та як тільки у тебе повертається язик говорити мені такі огидні, неприємні речі! Ти таки справді піп, Джеймсе, справжнісінький піп!
Морелл (вражений, відвертається від неї). От і Юджин каже те ж саме.
Кандіда (щиро зацікавившись, прихиляється до нього, поклавши йому руку на коліно). Юджин завжди правий. Який чудовий хлопчина! Я дуже прив’язалася до нього за той час, поки була у селі. Знаєш, Джеймсе, хоч він сам ще нічого не запідозрює, проте готовий закохатися в мене до безтями.
Морелл (похмуро). То він нічого не підозрює?
Кандіда. Анітрохи. (Забирає руку з його коліна й, умощуючись зручніше, заглиблюється в думки, склавши руки на колінах). Свого часу він це зрозуміє, коли буде дорослим і досвідченим, як ось ти. І тоді він зрозуміє, що я знала про це. Цікаво, що він тоді думатиме про мене?
Морелл. Нічого поганого, Кандідо. Сподіваюся і вірю — нічого поганого.
Кандіда (з сумнівом). Це залежатиме.
Морелл (геть збитий з пантелику). Залежатиме! Від чого?
Кандіда (дивлячись на нього). Це залежатиме від того, як у нього складеться життя далі. (Морелл розгублено дивиться на неї). Невже ти не розумієш? Усе залежатиме від того, як він пізнає, що таке кохання. Я маю на увазі — від тієї жінки, яка навчить його цьому.
Морелл (геть розгублено). Так... ні... я не розумію, що ти хочеш сказати.
Кандіда (пояснює). Якщо він навчиться цього від хорошої жінки, тоді все буде добре: він пробачить мені.
Морелл. Пробачить?
Кандіда. А уяви собі, він навчиться цього від поганої жінки, як це трапляється з багатьма чоловіками, особливо з поетичними натурами, яким здається, що всі жінки янголи! Уяви, що він відкриє для себе ціну кохання лише після того, як відкине його і занепаде у нерозумінні його сутности! Чи пробачить він тоді мені, як гадаєш?
Морелл. Пробачить тобі — за що?
Кандіда (усвідомлюючи його недолугість, з розчаруванням, проте незмінно ніжно). Невже не розумієш? (Він хитає головою. Вона знову звертається до нього з сердечною довірливістю). Я хочу сказати, чи пробачить він мені те, що не я відкрила цього йому сама? Що підштовхнула його в обійми поганих жінок в ім’я моєї доброчесности, моєї чистоти, як ти це називаєш? О, Джеймсе, як погано ти розумієш мене, якщо кажеш, що покладаєшся на мою доброчесність і чистоту! Я б радо поділилася і тим, і другим з бідолашним Юджином, так само, як я віддала б свою шаль жебракові, що замерзає, якби ніщо інше не стримувало мене. Покладайся на те, що я люблю тебе, Джеймсе, бо якщо любов зів’яне, то навіщо мені твої проповіді? Вони лиш порожні фрази, якими ти щодня обманюєш себе й інших. (Збирається підвестися).
Морелл. Його слова!
Кандіда (зупиняється, не устигши підвестися). Чиї слова?
Морелл. Юджина.
Кандіда (захоплено). Він завжди правий. Він розуміє тебе, розуміє мене, розуміє Проссі, а ти, мій любий, не розумієш нічого. (Вона сміється й цілує його, аби втішити. Він відсахується, наче його вдарили, й підхоплюється).
Морелл. Як ти можеш робити таке, в той час коли. О, Кандідо! (Його голос сповнений стражданням). Краще б ти прохромила мені серце розпеченим залізом, аніж подарувала цей поцілунок.
Кандіда (вражено). Любий мій, що сталося?
Морелл (шалено відмахуючись від неї). Не торкайся мене!
Кандіда. Джеймсе!
Їх перебиває поява Марчбенкса й Берджеса, які зупиняються у дверях і стоять, витріщивши очі.
Марчбенкс. Щось трапилося?
Морелл (пополотнів, однак докладає надзусиль, аби стриматися). Нічого, за винятком того, що ви або були праві сьогодні вранці, або Кандіда збожеволіла.