Морелл (дивиться невідпорно). Замерзлий жебрак, який просить у неї шаль.
Марчбенкс (повернувшись, здивовано). Я вдячний вам, що згадали мої вірші. Так, як вам завгодно: замерзлий жебрак, який просить у неї шаль.
Морелл (збуджено). І вона відмовила вам. Хочете, я вам скажу, чому вона відмовила? Я можу вам це сказати, спираючись на її ж слова. Вона відмовила тому, що.
Марчбенкс. Вона не відмовляла.
Морелл. Ні?
Марчбенкс. Вона пропонувала мені все, що я тільки бажав: свою шаль, свої крила, зоряний вінець на її голові, лілеї у неї в руці, серп місяця під її ногами.
Морелл (хапаючи його). Говоріть відверто, чоловіче: моя дружина — це, зрештою, моя дружина. З мене годі ваших поетичних викрутасів. Я знаю одне — якщо я втратив її кохання, а ви завоювали його, то жоден закон не утримає її.
Марчбенкс (як на диво, без страху або спротиву). Хапайте мене за барки, Морелл, — вона потім розправить мені комір, як робила це сьогодні вранці. (З тихим екстазом). Я відчуватиму, як її руки торкатимуться мене.
Морелл. Ви, малолітнє бісеня, як ви смієте казати мені таке? Чи може (з раптовим поганим передчуттям) щось зробило вас сміливішим?
Марчбенкс. Я тепер нічого не боюся. Я не любив вас раніше, тому мене тіпало від вашого доторку. Але сьогодні, коли вона мучила вас, я зрозумів, що ви любите її. З тієї хвилини я став вашим другом: можете задушити мене, якщо хочете.
Морелл (відпускаючи його). Юджине, якщо це не безсердечна брехня, якщо у вас збереглася бодай іскорка людського почуття, скажіть мені, що тут відбувалося, поки мене не було?
Марчбенкс. Що відбувалося? Ну, палаючий меч... (Морелл нетерпляче тупає ногою). Гаразд, я говоритиму пісною прозою: я кохав її до нестями, так, що не прагнув жодної іншої насолоди, за винятком тої, яку я діставав від цієї закоханости. Але перш ніж я устиг спуститися з цих запаморочливих висот, увійшли ви.
Морелл (зі страдницьким почуттям). Отже, ще нічого не вирішено? Усе ті самі нестерпні муки сумнівів?
Марчбенкс. Муки!? Та я найщасливіший серед людей. Я не бажаю нічого іншого, тільки щастя для неї. (Охоплений почуттям). О, Морелле, ми обидвоє повинні відмовитися від неї. Навіщо змушувати її вибирати між жалюгідним неврастенічним хлопчиськом, як оце я, і тупоголовим попом на кшталт вас? Ходімо на прощу — ви на схід, а я на захід — у пошуках гідного коханця для неї, якого-небудь прекрасного багрянокрилого архангела!
Морелл. Якого-небудь пройдисвіта! О, якщо вона геть втратила здоровий глузд і може кинути мене заради вас, хто ж тоді захистить її? Хто допоможе їй? Хто працюватиме задля неї? Хто буде батьком її дітей? (Прикро вражений, сідає на канапу й, спершись ліктями об коліна, підпирає голову стиснутими кулаками).
Марчбенкс (шаленіючи, хрускає пальцями). Вона не задає таких дурних запитань. Вона сама хоче захищати кого-небудь, комусь допомагати, працювати задля когось, і щоб цей хтось дав їй дітей, яких вона могла б захищати, допомагати їм і працювати задля них. Дорослу людину, що знову стала дитиною. От ви бовдур, бовдур, тричі бовдур! Я — саме ця людина, Морелл, я — ця людина. (Пританцьовує від збудження, вигукуючи). Ви не розумієте, що таке жінка. Покличте її, Морелле, покличте її, і нехай вона вибере когось із... (Двері відчиняються і заходить Кандіда. Він зупиняється, мов скам’янів).
Кандіда (стоїть на порозі, вражена). Юджине, що з вами сталося?
Марчбенкс (пустотливо). Ми з Джеймсом змагались у майстерності проповідування, і я дав йому прикурити.
Кандіда хутко оглядається на Морелла. Побачивши, що він засмучений, вона поспішає до нього, прикро вражена.
Кандіда. Ви ображали його?! Я не потерплю цього, Юджине, чуєте? (Вона кладе руку на плече Морелла і у гніві навіть забуває про почуття подружньої тактовности). Мій хлопчик може не турбуватися: я буду захищати його.
Морелл (гордо підводиться). Захищати!
Кандіда (не дивлячись на нього, до Юджина). Що ви тут йому наговорили?
Марчбенкс (перелякано). Нічого. Я...
Кандіда. Юджине! Нічого?
Марчбенкс (жалісно). Я хочу сказати. я. мені дуже шкода... Я більше так не буду. Слово чести, не буду. Я не чіплятимуся більше до нього.
Морелл (обурений, із загрозливим виглядом підступає до Юджина). Не будете чіплятися до мене!? Ви, малолітнє щеня!.
Кандіда (зупиняючи його). Цить! Не треба. Я сама поговорю з ним, Джеймсе.
Марчбенкс. О, ви не сердитеся на мене, еге ж?
Кандіда (суворо). Серджуся, ще й як серджуся. Я навіть налаштована прогнати вас геть із дому.
Морелл (вражений різкістю Кандіди і аж ніяк не схильний опинитися у становищі врятованого нею від іншого чоловіка). Заспокойся, Кандідо, заспокойся. Я сам спроможний дати відсіч.
Кандіда (погладжуючи його по плечу). Звичайно, любий, звичайно, ти спроможний. Однак ніхто не має права дратувати тебе й завдавати болю.
Марчбенкс (мало не схлипуючи, прямує до дверей). Я піду.
Кандіда. Можете залишитись. Я не можу вигнати вас з дому в таку пізню годину. (Сердито). Яка ганьба! Вам має бути соромно!
Марчбенкс (відчайдушно). Але що я такого зробив?
Кандіда. Я знаю, що ви зробили, знаю так добре, наче я увесь час була тут із вами. Як це негідно! Ви наче мале дитя: не спроможні тримати язика за зубами.
Марчбенкс. Я б радше десять разів помер, аніж бодай на одну мить зробив вам боляче.
Кандіда (сповнена презирства до цієї пустотливости). Який мені зиск з того, що ви будете помирати за мене!?
Морелл. Кандідо, люба моя, подібні суперечки стають геть непристойними. Цю справу повинні залагодити між собою чоловіки, отже, я і займуся цим.
Кандіда. Чоловіки!? Ти вважаєш його чоловіком? Паскудний хлопчисько!
Марчбенкс (стає від цієї нагінки якимсь на диво норовливим і зворушливо хоробрим). Якщо мені дають нагінку, як хлопчиськові, отже, я можу виправдовуватись, як хлопчисько. Він перший почав! А ще він старший за мене.
Кандіда (трохи втрачає свою самовпевненість, щойно у неї виникає підозра, що Морелл міг втратити гідність). Цього не може бути. (До Морелла). Джеймсе, ти не починав перший, ні?
Морелл (з презирством). Ні!
Марчбенкс (обурено). Оце так!
Морелл (до Юджина). Ви почали це сьогодні ранком.
Кандіда одразу ж пов’язує ці слова з тими таємничими натяками, які Морелл робив ще вранці, дивиться на Юджина з підозрою. Морелл тимчасом продовжує з пафосом ображеної вищости.