Однак в іншому ви праві. З нас двох я більший і, сподіваюсь, сильніший, Кандідо. А тому для тебе ж ліпше залишити залагоджувати цю справу мені.
Кандіда (знову заспокоює його). Так, любий. Але. (стурбовано) я не зрозуміла твоїх слів про сьогоднішній ранок.
Морелл (м’яко обриває її). Тобі й не треба розуміти, люба.
Кандіда. Але Джеймсе, я... (лунає дзвінок). Як прикро! Вони прийшли! (Іде відчиняти двері).
Марчбенкс (підбігаючи до Морелла). Ой, Морелле, хіба це не жахливо? Вона сердиться на нас! Вона ненавидить мене. Що мені робити?
Морелл (з невластивим для нього відчаєм ходить туди й сюди по кімнаті). Юджине, у мене голова йде обертом. Здається, я зараз почну реготати!
Марчбенкс (занепокоєно ходить за ним слідом). Ні, ні, вона подумає, що це я довів вас до істерики. Прошу, не смійтесь.
Наближаючись, лунають дзвінкі голоси, сміх. Лексі Мілл, сяючі очі якого і поведінка свідчать про піднесений настрій, заходить одночасно з Берджесом, у якого лискуче обличчя й самовдоволений вигляд, проте він цілком володіє собою. Міс Гарнетт, у своєму найбільш чепурному капелюшку і жакетці, входить слідом за ними, і хоча її очі сяють яскравіше, аніж будь-коли, вочевидь, почувається ні в тих ні в сих. Вона стає спиною до свого столика з друкарською машинкою, спирається на нього однією рукою для стійкости, а другою — проводить по лобі, буцімто відчуває втому й запаморочення. Марчбенкс знову почувається ніяково, відступає у куток біля вікна, де стоять книжки Морелла.
Лексі (збуджено). Морелле, я хочу привітати вас! (Міцно потискає йому руку). Яка блискуча, натхненна, чудова промова! Ви перевершили самого себе.
Берджес. Це правда, Джеймсе! Я прослухав її від першого до останнього слова, і мені навіть спати не хотілося. Адже так, міс Гарнетт?
Прозерпіна (з серцем). Мені тільки й було клопоту, що дивитися на вас: я ледве устигала стенографувати. (Видобуває свого записника, переглядає свої записи, від одного вигляду яких у неї мало не навертаються сльози на очах.)
Морелл. Я надто швидко говорив, Проссі?
Прозерпіна. Надто! Ви ж знаєте, я не можу записувати більше дев’яноста слів за хвилину. (Дає вихід своїм почуттям тим, що спересердя жбурляє записника на стіл біля машинки, на якій друкуватиме завтра вранці.)
Морелл (заспокійливо). Ну годі, годі, годі. Не журіться. Ви всі повечеряли?
Лексі. Містер Берджес був такий люб’язний, що пригостив нас розкішною вечерею у «Белгрейв».
Берджес (з надмірною великодушністю). Не варто про це говорити, містере Мілл. (Скромно). Я дуже радий, що вам сподобалося моє скромне частування.
Прозерпіна. Ми пили шампанське. Я ніколи раніше не пила його. У мене геть паморочиться голова.
Морелл (здивовано). Вечеря з шампанським! Це ж просто чудово. Чи не моє красномовство стало причиною такої надмірности?
Лексі (риторично). Ваше красномовство і добре серце містера Берджеса. (У запалі піднесення). Знали б ви, Морелле, яка чудова людина цей головуючий! Він вечеряв разом із нами.
Морелл (промовисто дивлячись на Берджеса). Он воно що! Головуючий! Тепер я розумію.
Берджес своїм стриманим кашлем намагається приховати задоволення від отриманої ним дипломатичної перемоги. Лексі, схрестивши руки, з піднесенням прихиляється до голови канапи, аби не втратити рівноваги. Заходить Кандіда з тацею, на якій склянки, цитрини і глечик з гарячою водою.
Кандіда. Хто хоче лимонаду? Ви знаєте, як у нас заведено: цілковите утримання від спиртного. (Ставить тацю на стіл і бере вичавлювач для цитрин, обводячи присутніх запитливим поглядом).
Морелл. Усе марно, люба. Вони всі пили шампанське. Прозерпіна порушила свою обітницю.
Кандіда (до Прозерпіни). Невже ви справді пили шампанське?
Прозерпіна (з викликом). Так, пила. Я давала обітницю не пити пиво, а не шампанське. Я не люблю пива. У вас є листи, що потребують відповіді, містере Морелл?
Морелл. Ні, сьогодні вже нічого робити не потрібно.
Прозерпіна. От і чудово. Ну, то всім на добраніч.
Лексі (ґалантно). Може, вас провести, міс Гарнетт?
Прозерпіна. Ні, дякую. Сьогодні я нікому не довірюсь. Ліпше б я не пила цього пійла. (Якось невпевнено націлюється на двері й рвучко кидається у отвір, мало не забившись об одвірок).
Берджес (гнівно). Пійло! Чули таке?! Та це дівчисько нічого не тямить у шампанському! «Поммері й Гріно» за дванадцять шилінгів шість пенсів пляшка. Вона майже одним духом випила два келихи.
Морелл (занепокоєно). Лексі, підіть проведіть її.
Лексі (стривожено). А якщо вона насправді... Що як вона раптом почне співати на вулиці або ще щось устругне?
Морелл. У тім-то й річ: усяке може статися, а тому вам слід довести її без пригод додому.
Кандіда. Якщо ваша ласка, Лексі! Будьте добрим хлопчиком. (Потискає йому руку і злегка підштовхує до дверей).
Лексі. Вочевидь, мій обов’язок — піти. Сподіваюсь, у цьому не буде потреби. На добраніч, місіс Морелл. (До решти). До побачення. (Йде).
Кандіда зачиняє за ним двері.
Берджес. Після кількох ковтків з нього почав бити фонтан благочестя. Ні, тепер люди геть розучилися пити! (Швидко прямує до каміна). Що ж, Джеймсе, пора розходитись. Містере Марчбенкс, чи не хочете для компанії піти зі мною, адже ви теж ідете додому?
Марчбенкс (перелякано). Так, мені краще піти. (Квапливо рушає до дверей, однак Кандіда стає перед дверима, заступаючи йому дорогу).
Кандіда (спокійно і владно). Сядьте. Вам ще не час іти.
Марчбенкс (злякавшись). Та я... я і не збирався. (З жалюгідним виглядом сідає на канапу).
Кандіда. Тату, містер Марчбенкс залишиться ночувати у нас.
Берджес. От і чудово. Тож на добраніч усім. Бувайте, Джеймсе. (Потискає руку Мореллу й підходить до Юджина). Попросіть, аби вам дали нічник, містер Марчбенкс, на той випадок, якщо ви прокинетеся серед ночі від того, що вас переслідують жахи. Добраніч!
Марчбенкс. Дякую вам. Я попрошу. На добраніч, містере Берджес!
Вони потискають один одному руки. Берджес крокує до дверей.
Кандіда (гукає Морелла, який супроводжує Берджеса до дверей). Залишайся тут, любий, я сама допоможу татові надягти пальто. (Виходить слідом за Берджесом).
Марчбенкс (устає з канапи й крадькома підходить до Морелла). Морелле, зараз буде щось страшне. Ви не боїтеся?
Морелл. Анітрохи.
Марчбенкс. Я дотепер жодним чином не заздрив вашій мужності. (Він благально кладе свою руку на плече Морелла). Може, станете на захист мене?