Морелл (схоплюється зі стільця). Хай вам грець з вашою безсоромністю!
Берджес (задкує від нього, ображений мало не до сліз). Хіба священику личать такі висловлювання, Джеймсе? Та ще такому вибагливому, як ви!
Морелл (гнівно). Ні, сер, священику не личить так висловлюватися, я вжив не тих слів. Було б мені сказати: провалитися вам у пекло з вашою безсоромністю, і саме так сказав би вам святий Павло або будь-який інший чесний священик. Гадаєте, я забув про ваш підряд на постачання одягу для робітного дому?
Берджес (перейнятий громадянським почуттям). Я діяв на користь платників податків, Джеймсе. То був найдешевший підряд, і ви не можете заперечувати цього.
Морелл. Так, найдешевший, тому що ви платили робітникам такі копійки, що жоден підприємець не наважився б стільки платити; за ті гроші можна було хіба що не вмерти, втім, і вижити теж було неможливо. Жінки, що шили той одяг, були приречені на такі злидні, що не мали іншого вибору, як іти на вулицю, аби не померти з голоду. (Дедалі більш роздратовано). Ці жінки були моїми парафіянками. Я присоромив опікунів, і ті відмовились від вашого підряду; я присоромив платників податків через те, що дозволяють вам робити таке; я присоромив усіх, тільки не вас. (Палає обуренням). Як ви насмілились, сер, прийти сюди і сказати, що ви пробачаєте мені, і вести мову про вашу дочку, і...
Берджес. Заспокойтеся, Джеймсе! Заспокойтесь, заспокойтесь. Не варто так дратуватися через дрібниці. Я ж визнав, що був неправий.
Морелл. Визнали? Щось я цього не почув.
Берджес. Звичайно, визнав. Я й зараз готовий це зробити. Отже, слухайте: я прошу у вас пробачення за того листа, що написав вам. Вам цього достатньо?
Морелл (хрускаючи пальцями). Це не має жодного значення. Ви підвищили платню?
Берджес (тріумфально). Так.
Морелл. Що?
Берджес (улесливо). Я став зразковим господарем. Я більше не беру на роботу жінок: я їх усіх звільнив; усю роботу у мене виконують машини. Жоден робітник не отримує менше шістьох пенсів за годину, а кваліфіковані майстри отримують за розцінками профспілок. (З гордістю). Що ви на це скажете?
Морелл (вражений). Не може бути! Що ж, на небесах буде більше радости через ще одного грішника, що розкаявся. (Рушає до Берджеса у запалі сердечного каяття). Дорогий мій Берджессе, як добре ви вчинили! Від щирого серця прошу вас пробачити мені за те, що погано думав про вас. (Хапає його за руку). А тепер скажіть, хіба ви не відчуваєте себе краще через цю зміну? Ну ж, зізнайтесь: ви відчуваєте себе щасливішим? У вас і вигляд щасливої людини.
Берджес (похмуро). Що ж, може й так. Певно, що так воно і є, позаяк ви це помітили. У кожному разі, мій контракт прийняли у муніципальній раді. (Злостиво). Вони не хотіли мати зі мною справи, аж поки я не почав платити як належить. Хай їм біс, цим йолопам, яким до усього є діло!
Морелл (у повному розпачі відпускає його руку). Так ось чому ви підвищили платню! (Похмуро сідає на місце).
Берджес (суворо й повчально, поступово підвищуючи тон). А чого б іще я це робив? До чого це призводить, окрім пияцтва й зарозумілости серед робітників? (Він з поважним виглядом вмощується у кріслі). Це все дуже добре для вас, Джеймсе: завдяки цьому ви потрапляєте на шпальти газет, які возвеличують вас і роблять із вас знаменитість. Однак вам ніколи не спадає на гадку, якої шкоди ви завдаєте тим, що відбираєте гроші у людей, котрі могли б використати їх з користю, і перекладаєте їх до кишень робітників, які не знають, що з ними робити.
Морелл (важко зітхає і говорить з холодною чемністю). Що вас сьогодні привело до мене? Не буду удавати, буцімто не розумію, що вас привели сюди не винятково родинні почуття.
Берджес (уперто). Винятково родинні почуття, і ніщо інше.
Морелл (зі спокоєм утомленої людини). Я вам не вірю.
Берджес (підводиться із загрозливим виглядом). Джеймсе Мевор Морелл, більше не говоріть так зі мною.
Морелл (незворушно). Я буду говорити так доти, доки ви самі не переконаєтеся, що це правда. Я вам не вірю.
Берджес (захлинаючись від почуття образи, що сповнює його). Он воно як! Якщо ви прагнете продовжувати сварку, я гадаю, мені ліпше піти. (Неохоче робить крок у напрямку дверей. Морелл сидить незворушно. Берджес зволікає). Я не сподівався, що ви будете таким непоступливим, Джеймсе. (Морелл продовжує мовчати. Берджес робить ще кілька нерішучих кроків до дверей, але вертається, скиглячи). А колись ми з вами жили у злагоді, попри різницю у поглядах. Чому ж ви змінили ставлення до мене? Кажу вам щиро, я прийшов сюди, сповнений дружніх почуттів, бо не хочу продовжувати чвари з чоловіком рідної доньки. Годі вам, Джеймсе, будьте ж християнином, потиснімо один одному руку. (Сентиментально кладе руку на плече Морелла).
Морелл (у задумі підводить на нього очі). Послухайте, Берджесе. Хочете бути у нас таким же бажаним гостем, яким були до того, як ви втратили свій контракт?
Берджес. Хочу, Джеймсе. Далебі, хочу.
Морелл. Чому тоді ви не поводите себе так, як раніше?
Берджес (обережно знімає руку з плеча Морелла). Що ви маєте на увазі?
Морелл. Зараз поясню. Ви тоді вважали мене молодим бовдуром.
Берджес (улесливо). Та що ви, Джеймсе, я.
Морелл (перебиває його). Ні, таки вважали. А я вважав вас старим негідником.
Берджес (бурхливо протестуючи проти такого грубого самообвинувачення Морелла). Ні, Джеймсе, це неправда, ви обмовляєте себе.
Морелл. Так, я насправді так вважав. Утім, це не заважало нам підтримувати хороші стосунки. Бог створив вас таким, кого я називаю негідником, і він же створив мене таким, кого ви називаєте бовдуром. (Такий висновок похитнув підвалини моральних засад і понять Берджеса. Він увесь наче обім’як і, безпорадно втупившись у Морелла, виставляє перед собою руку, аби не втратити рівноваги, так наче підлога вислизає у нього з-під ніг. Тимчасом Морелл провадить далі спокійним, переконливим тоном). І не мені нарікати на творіння Його рук ні в одному випадку, ні в другому. Якщо ви прийшли сюди чесно, як істинний, переконаний, поважаючий себе негідник, який виправдовує своє негідництво і пишається ним, тоді ласкаво прошу. Однак (тут голос Морелла стає загрозливим, він підводиться і задля більшої переконливости грюкає кулаком по бильцю стільця) я не можу змиритися з тим, що ви приходите сюди задурювати мені голову своїми байками про те, який ви зразковий господар і добропорядна людина, тимчасом як ви звичайнісінький перевертень, що надягнув овечу шкуру заради вигідного контракту у муніципальній раді. (Енергійно трясе головою, підкріплюючи свої слова; потім підходить до каміна, де зручно розташовується спиною до вогню, і продовжує поважно говорити). Ні, я хочу, аби людина залишалася вірною собі навіть у своїх вадах. Отже, так: або беріть капелюха і йдіть геть, або сідайте і постарайтеся відверто дати мені гідне справжнього негідника пояснення: чого це вам припекло замирятися зі мною? (Берджес, чиє сум’яття угамувалося такою мірою, що він намагається виразити свої почуття, приголомшено посміхаючись і відчуваючи полегкість від цієї конкретної пропозиції. Він якусь мить обмірковує її, а потім повільно і з великою скромністю сідає на стілець, з якого щойно устав Морелл). Ось так. А тепер викладайте.