“Я е хвилюють даль пташині крик и...” — Подається за кн. “За владу Рад”, с. 97. Датується орієнтовно за часом написання інших творів розділу “Осінні ноктюрни”.
“Вже осені кругом передчутт я...” — Подається і датується за вид.: Сосюра В. Твори: В 10 т. — Т. 5. — С. 202—203.
“77 е р ш и й сніг на листки з о л о т а в /...” — Подається
і датується за вид.: Сосюра В. Твори: В 10 т. — Т. 5. — С. 203.
ПОЗА ЗБІРКАМИ
Чи вже не пора. — Вперше надруковано у вид.: Універсальний журнал (1928. — 2 груд.) у спогадах автора: “Мій перший твір. Чи не пора...
1918 року, коли німці захопили Україну, я вчився в сільськогосподарській школі при ст. Яма, Північно-Донецьких залізниць.
В Бахмуті почав виходити журнал учневої молоді “Вільна Думка”, де й надрукували мого першого вірша “Чи вже не пора”.
Вірш такий (далі наводиться текст. — С. Г.).
Перший надрукований “вірш”... Та ще й в журналі. Я носив цього журнала, як зірку, і показував знайомим. Я не сміюся з тих хвилин радости, і з вірша — мого першого наївного вірша, — моєї дитинки, що потонула в громі громадянської війни. Повстанцем возив і носив я
з собою цей журнал і коли думав, що умру від тифу, подарував його сестрі-жалібниці, щоб передала його моїй матері.
Чудно. Тепер у мене жодної збірки моїх поезій (пороздавав), жодної книжки, де пишеться про мене. Такий я став розгублений. А тоді... Чудно, чудно... Затуманився образ смуглявого наївного селюка, одлі-тають спомини про грози минулого й перший вірш, як мій перший постріл”. Передруковано у вид.: Ваплітянський збірник // Канадський Інститут Українських Студій. — Торонто: Мозаїка, 1977. — С. 111. Подається і датується за цим виданням.
На спомин. — Цей та інші вірші (включно із віршем “До зброї! Як один, хто в грудях серце має!”) були написані. В. Сосюрою в зошиті, що зберігається тепер разом із архівом українського письменника Аркадія Панасовича Любченка (1899—1945) в Торонтському університеті, переданий туди відомим ученим проф. Юрієм Луцьким. Публікуючи у згадуваному “Ваплітянському збірнику” два вірші (“Там чорний лотос...” і “Ми любим на словах буть сильними душею...”), проф. Ю. Луцький подав таку примітку:
“Рукопис збірки віршів Сосюри переховується в архіві Любченка. На титульній сторінці зошиту є напис: “Хай жеве (!) вильна Україна”, а дальше:
Вірші В. Сосюри
На добрий вспомин борцю за волю залитої сльозами і кровью Неньки О. Шаркому від В. Сосюри
В бльокноті є 12 коротких поезій, написаних Сосюрою в період від квітня 1918 р. (Верхнє) до 15 лютого 1919 (Проскурів) під час перебування автора в армії УНР. Розвідка упорядника про цю збірку появилася в англійській мові: Сеоі^е 3. N. Ьискуі, “А Ідігісізі’з Кесогсі оГ іЬе Кеуоіиііоп: А Моїе оп ап иприЬІізЬегі Соїіесііоп оГ Уегеез Ьу Уоіосіу-туг Зозуига”, Сапасііап Зіауопіс Рарегз, III, 103—108 і в українському перекладі в журналі “Молода Україна” (березень, 1960). Див. також: Юрій Бурляй, Заокеанські фальсифікатори, “Літературна Україна” від 27 лютого 1962 р. Тут друкуються лише дві поезії зі збірки, яка має в собі більше історичної як літературної вартости”.
Подається за ксерокопією зошита В. Сосюри із архіву А. Любчен-ка, наданої проф. Ю. Луцьким для публікації проф. В. Морен цю, за що упорядник видання висловлює їм щиру вдячність. Під віршем стоїть підпис: “О. Шаркий” — особи, якій В. Сосюра подарував свій зошит. Авторство О. Шаркого сумнівне, оскільки текстологічний аналіз вірша схиляє до думки, що твір належить В. Сосюрі, але, можливо, був переписаний його товаришем.
Н і, н /7.. — Подається за ксерокопією автографа у зошиті В. Сосюри, в якій не відтворено останнього рядка і дати написання вірша. Датується орієнтовно за часом написання наступних віршів і примітки проф. Ю. Луцького, який зазначив, що поезії в зошиті написані “в період від квітня 1918 р.” Можливо, саме цей твір написано у м. Верхнє у квітні 1918 р.
Зірниці. — Подається і датується за ксерокопією автографа у зошиті В. Сосюри.
Пісня. — Подається і датується за ксерокопією автографа із зошита В. Сосюри.
“Я бачив, блідий брат з журливими о ч а м и...” — Подається і датується за ксерокопією автографа із зошита В. Сосюри.
С о к кохання, — Подається і датується за ксерокопією автографа із зошита В. Сосюри, в якій не відтворено третій рядок першої строфи.
Послідній бій. — Подається і датується за ксерокопією автографа із зошита В. Сосюри.
“Там чорний лотос, там чорний лотос...” — Подається і датується за ксерокопією автографа із зошита В. Сосюри.