Чи не завжди я друга
Чи остання я маю очі
Менш відсутня ніж це дитя бридке
Чи моє серце ще незриміше
Чи мої руки боязкіші
Веди мене в саме життя
По той бік ґрат низеньких
Що відділяють мене від мене
Що розділяють все крім мого праху
Крім жаху що росте із мене.
Тотожності
Дорі Маар
Я бачу поле море закутані у сірий день
Не відрізнити
Пісок який дрімає
Сокиру на облямівці рани
І тіло розсипане як сніп
І вулкан здоров'я
Я бачу згубне й добре
Гординю яка витягує свою сокиру
Й тіло яке із повною зневагою вдихає свою славу
Я бачу смертне і печальне
Пісок що повертається до свого ложа відходу
Й здоров'я котре спить
Вулкан тремтливий як відкрите серце
Й рештки човнів обдзьобаних захланними птахами
Свята без відблисків страждання без відлуння
Обличчя й очі здобич для примар
Сміх тут немов розтоки
Поле море туга вир безмовний вир безкінечний
Я бачу я читаю забуваю
Розкриту книгу моїх причинених віконниць.
Після мене сон
Максу Ернсту
1
Коли вже сил катма
Надто сумний вогонь блукає
2
Я входив у той стан що грає свій кінець
3
Дрібні ворони опівнічні хижаки
Мереживо потьмарює все золото
4
Через відстані рокоту ланди і їхні примари
Повторювали промови які мене приголомшували
5
Озера воску й пасма цвілі
У запахові льоху
Квадрати зір зелених
Знеможені птахи
Прибрали пози безсмертних
6
Багато ніжних зустрічей
Вони усі миліші
Ніж приязної квітки крик
Розтанули в пітьмі
Немов ключі в замку
Немов напої в спеку
7
З тамтого боку невидимі будинки
Потойбіч сну що змішує обличчя
Листками довгими моя тривала гіркота
Під їхніми пахвами
8
Шляхи жорсткі
Шляхи паралізовані
Безладні
9
Дрібні ворони і дитина чорна
Розплющує свої очиці сніжні
10
Я обертався туман зі мною
Повернув
11
Я мав усю свою вагу горизонтальну
12
Дещиця часу і це триватиме цілісінький день
Камінь жує подоби шпаг
На прузі листя блакить тріпоче
Голова струшує свою зорю ранкову
Дрібка часу і сонце ладне присягтися
З книжки
«ВІЛЬНІ РУКИ»
(1937)
Сон
Світає
Вертаюся додому
Ейфелева вежа похилилась
Мости криві
А знаки всі роздерті
В румовищі-будинку
У мене вдома
Найбільша книга
Я роздягаюсь.
Свобода
Свобода о круговерть і тихі босі ноги
Свобода легша і простіша
Аніж весна велична в прозорості цнотливій.
Де виробляють олівці
Остання ластівка
Плете луб'янець
Щоб світло втримати
Остання ластівка малює
Це спорожніле око