Друже мій, їх забагато, і всі нещасні: батько, мати, діти, дружина.
Одначе твій сон спокійний,
а я щось загнався в химери.
У ціль
Життя цілком звойоване, вже можна повертатися додому.
«Хліба довкола ярі, а рівнина неозора». Упевнені, що вже навіки щасливі будемо і безтурботні.
«Моя рівнина неозора, і я впиваюся тут забуттям».
Сон прийде уночі, коли я спатиму в теплому ліжку!..
«На моїх очах сльози, а сонце танцює».
З книжки
«ТВАРИНИ І ЇХНІ ЛЮДИ, ЛЮДИ І ЇХНІ ТВАРИНИ»
(1920)
Тварина сміється
Світ сміється,
Світ веселий, щасливий, грайливий.
Рота розтулює, крила свої розправляє і знов опускає.
Юні роти розтулюються,
Старі роти розтулюються.
Тварина сміється теж,
Ширячи радість своїми гримасами.
В усі куточки землі
Хутро ворушиться, шерсть вилискує,
А птахи гублять своє пір'я.
Тварина сміється теж
І стрибає, втікає від себе.
Світ сміється,
Тварина сміється теж,
Тварина втікає.
Риба
Риби, плавці, кораблі
Змінюють образ води.
Вода ніжна і враз ворухнеться,
Щойно до неї хтось доторкнеться.
Риба встромляється,
Як палець у рукавичку.
Плавець витанцьовує плавко, таку має звичку,
А вітрило дихає.
Проте вода лагідно ворухнеться
Заради тих, хто її доторкнеться,
Заради риби, плавця, корабля, —
Вабить їх глибиною
І забирає з собою.
Пташка
Зачарована... О! бідна дівчина!
Птахи зчиняють рейвах,
Сліпуче сонце на даху,
Птахи стрибають, бавляться, кубляться
А сонце легше, ніж олива, —
Між нами плине.
Пес
Пес — вірний,
Лови кожен звук і рух
Свого хазяїна,
Лови життя, як вітер.
Носом нюш.
Ані руш.
З книжки
«ПОТРЕБИ ЖИТТЯ І НАСЛІДКИ СНІВ»
з попередніми «ПРИКЛАДАМИ»
(1921)
ПРИКЛАДИ
Робітник
Бачити дошки в деревах,
Дороги в горах,
У розквіті літ, у розвої сил, —
Ткати залізо, місити каміння,
Прикрашати природу всякчас,
Природу без жодних прикрас
Обробляти.
Чорне повітря
Місто білою ниткою зшите,
Дахи несуть димарі,
Небо рівнобіжне вулицям,
Вулиці,
Дим на хідниках,
З Н А Х І Д К А.
Кроки одних до інших,
Сонце чи світло,
Згадки про місто,
Ч А С М А Є Ч А С,
Зранку, з полудня до вечора,
Фасади й крамнички,
Промені переломлені у вітринах,
Н Е С Т У Л Я Т И О Ч Е Й,
Деінде,
Ніч захована в ніч,
Собаки валують на котячу ніч,
У Т О М А.
Входити, виходити
Вулиця уривається тут і знову веде, незнайома.
Двері вилучають вулицю.
Сходинка по сходинці,
Каміння тягнеться знизу догори,
Хай вся поверхня буде спокійна,
Хай вся лінія з'єднується.
Майбутнє. Рука не забуває
Того, що очі винайшли.
Голова порожня,
Голова бездоганна.
Каміння! Що поховане — воскресає,
Той, хто заснув, — розчинився, підіймається,
обмежується.
Майбутнє. Голова замкнута,
Голова давня,
Давня.