Чен Сінь із Їфанєм засіли за тексти трисоляріанською, спочатку затинаючись на кожному слові, але з кожним новим днем читаючи дедалі швидше. Найбільше їх цікавили два питання: як трисоляріани інтерпретували й записали історію знайомства та співіснування двох цивілізацій і яка природа та механізм створення цього маленького Всесвіту. Щодо останнього, то вони не мали надмірних сподівань отримати глибоке розуміння теорій і процесів, проте воліли опанувати ідеї хоча б на науково-популярному рівні. Томоко припустила, що для досягнення обох поставлених цілей їм знадобиться щонайменше два роки: рік на вдосконалення навичок читання й наступний — на осягнення відповідних матеріалів.
І справді, навіть найбазовіші принципи побудови крихітного Всесвіту здавалися незбагненними, а найпростіші запитання надовго заводили в глухий кут. Наприклад, яким чином підтримувалося існування замкненої екологічної системи розміром усього один кубічний кілометр? Чим заміщувалося сонце? Звідки це «щось» черпало енергію? Але найдивовижнішим запитанням без відповіді було: куди розсіюється тепло з мікровсесвіту, якщо це дійсно повністю замкнена система?
Вони запитували про це також у Томоко і частину відповідей отримували одразу, але деяку інформацію навіть їй доводилося шукати в комп’ютері.
Ще одне питання ніяк не давало спокою Чен Сінь та Їфаню: чи може мікровсесвіт спілкуватися з великим Всесвітом? Томоко пояснила, що інформація з малого Всесвіту ніколи не потрапить до великого, а от навпаки — приймати трансляції з великого — цілком реальна й звична практика. За її словами, всі всесвіти — великі й малі — лише бульбашки, що кріпляться до супермембрани. Саме ці фізичні й космологічні теорії вважаються найпередовішими у трисоляріан, але вона не здатна пояснити їх суть докладніше. Їхній рідний великий Усесвіт має достатньо енергії для передачі інформації через супермембрану, але це все одно немислимі значення, співставні з обсягом, отримуваним від перетворення всієї матерії Чумацького Шляху на чисту енергію. Насправді система моніторингу Всесвіту 647 часто отримувала різноманітну інформацію від інших великих Всесвітів, розташованих на супермембрані. Деякі мали суто природний характер, а інші — явно штучний, але лишалися геть незрозумілими. Проте жодного разу вони не отримали повідомлень із рідного великого Всесвіту.
День плинув за днем, спокійно й розмірено, немов вода в потічку, що дзюрчав неподалік будинку.
Чен Сінь, уявивши себе відстороненим Оповідачем, засіла за написання мемуарів, які назвала «Минуле поза часом».
Інколи вони намагалися передбачити, що за життя очікує на них у новому Всесвіті. Томоко поділилася припущеннями трисоляріанських учених, що макросвіт у новому Всесвіті матиме щонайменше чотири виміри, хоча дехто висловлював ідею про понад десять вимірів. При утворенні нового великого Всесвіту їхній мікровсесвіт має автоматично отримати доступ назовні для можливості дослідження фізичних показників і умов існування. Якщо кількість макроскопічних вимірів великого Всесвіту перевищуватиме чотири, то вихід із мікровсесвіту можна буде переміщувати в пошуку місця з найбільш підхожими умовами існування. Водночас можна буде спробувати встановити контакт із біженцями з інших мікровсесвітів, створених трисоляріанами, і, якщо пощастить, навіть із представниками галактичного людства. Оскільки з точки зору фізичних законів нового Всесвіту всі вихідці зі старого можуть вважатися представниками практично однієї раси, то логічним розвитком подій буде об’єднання зусиль для побудови нового світу. Томоко особливо підкреслювала ще один чинник, який надзвичайно підвищує шанси на виживання у багатовимірному Всесвіті: швидше за все, серед великої кількості вимірів знайдеться додатковий і для часу.
— Багатовимірний час? — запитала Чен Сінь, вочевидь, не розуміючи запропонованої концепції.
— Навіть якщо час набуде ще одного додаткового виміру, він перетвориться з лінії на площину, — пояснив Ґуань Їфань. — Тоді з’явиться незліченна кількість варіацій напрямку руху, а отже, ми матимемо незліченну кількість варіантів вибору.
— І тоді один із них точно виявиться правильним, — додала Томоко.
Одного вечора напередодні других жнив Чен Сінь прокинулася й виявила, що Їфаня ніде нема. Вона встала, вийшла надвір і побачила, що сонце вже перетворилося на яскравий місяць і купає крихітний світ у водянистому світлі. Чен Сінь знайшла Їфаня біля струмка й навіть зі спини зрозуміла: щось негаразд.
У цьому крихітному світі на дві людини було легко помітити найменшу зміну в настрої іншої. Чен Сінь нещодавно стала помічати, що в Їфаня не йде з голови якась проблема. Хоча раніше він майже постійно був у гарному настрої і ще буквально кілька днів тому говорив про те, що їм має пощастити у пошуку підхожого стабільного місця для життя в новому Всесвіті й тоді, можливо, їхні нащадки повернуть до життя славу роду людського. Але потім на нього неначе зійшло одкровення, й він став надовго усамітнюватися, занурюватися в глибокі розмірковування й проводити обчислення в комп’ютерному терміналі.
Чен Сінь присіла коло Їфаня, але він всадовив її собі на коліна. Тиша огорнула маленький світ, що тонув у місячному сяйві, й було чутно тільки дзюрчання струмка поблизу. Місяць вихопив із темряви стигле пшеничне колосся — завтра уже перший день жнив.
— Втрата маси, — просто сказав Їфань.
Чен Сінь не відповіла. Вона продовжувала спостерігати за мерехтінням місячного світла в потічку, чудово розуміючи, що просити Їфаня пояснити сказане не доведеться.
— Нещодавно, ознайомлюючись із космологічними теоріями трисоляріан, я натрапив на чергове свідчення елегантної простоти й довершеності розрахунків природи великого Всесвіту: математична модель вираховує необхідну масу Всесвіту з неймовірною точністю. Трисоляріанські вчені довели, що початкова маса великого Всесвіту була достатньою — не більшою й не меншою — для реалізації сценарію Великого стискання наприкінці життєвого циклу Всесвіту. Але найменші маніпуляції з масою у бік її зменшення призведуть до разючих змін: модель Всесвіту зміниться із закритої на відкриту, тож його розширення триватиме довіку.
— Але маса вже зменшилася, — відповіла Чен Сінь, одразу збагнувши підтекст останніх слів Їфаня.
— Так, зменшилася. Одні трисоляріани створили сотні мікровсесвітів. А хто знає, яку кількість аналогічних об’єктів створили інші високорозвинені цивілізації, щоб перечекати Велике стискання чи з якоюсь іншою метою? І кожен такий мікровсесвіт забрав трохи маси у великого Всесвіту.
— Запитаймо у Томоко.
— Я вже спитав. Вона сказала, що на момент створення Всесвіту 647 трисоляріани не спостерігали жодних негативних ефектів від зменшення маси великого Всесвіту — модель залишалася закритою з прогностичною картиною настання Великого стискання.
— А як змінилася картина після створення Всесвіту 647?
— Їй це невідомо, що не дивно. Проте вона розповіла, що у Всесвіті існує ціла група високорозвинених цивілізацій на кшталт Занулювачів, які виступають за припинення створення мікровсесвітів і навіть закликають повернути всю запозичену матерію до великого Всесвіту… Але їй відомо не так багато деталей. Та годі про це думати, ми не боги все ж таки.
— Але ми вже віддавна мусимо перейматися колись суто божими справами.
Вони залишилися сидіти біля струмка, допоки місяць знову не перетворився на сонце.
На третій день після завершення жнив, коли весь урожай пшениці вже обмолотили, просіяли й засипали на склад, Чен Сінь та Їфань стояли на межі поля й дивилися, як роботи розпушують його для чергової посівної. У зерносховищі не лишилося вільного місця для пшениці, тож раніше вони вже жваво обговорювали б, чим засівати поля цього разу. Але зараз їхні думки були зайняті важливішими проблемами. Упродовж жнив та обмолоту вони не виходили з будинку, міркуючи про всі можливі варіанти розвитку подій у майбутньому. Двоє людей виявили, що їхній індивідуальний життєвий вибір із кожного питання зрештою позначався й на долі великого Всесвіту, а інколи навіть впливав на долю багатьох різних усесвітів. Вони справді почали певною мірою відчувати себе богами. Ця непосильна ноша відповідальності не давала можливості дихати на повні груди, тож вони вирішили вийти на свіже повітря.