Выбрать главу

Новина про аварію поширилася миттю. Пуда біля чайної побачив автоінспектора — старшого лейтенанта Квасницю, якого побоювалися всі водії на трасі Митниця-Джурин. Забирав, сучий син, водійські права, штрафував, а під час жнив крутився на току. Минулого року піймав Никольця, який в останній день жнив висипав на причіп свого тракторця пів бункера пшениці. І хоча Никольцьо відкупився, продавши півторарічного бика і ялівку, але тяганина тривала пів року. А кому потрібна та тяганина?

На чотирнадцяте жовтня в Митниці припадав празник. Квасниця непомітно заїжджав до селища. Заганяв свій міліцейський бобик за чайну. Поки в церкві правилося — заходив у гості до секретаря парткому колгоспу Івана Прокіпчука. Служба Божа в церкві правилася зранку, а до приїзду Квасниці у Прокіпчука стіл накритий. Сиділи й гостилися до вечора. На прощання жінка Прокіпчука впихала Квасниці торбу празничного, запрошуючи приїхати наступного року з дружиною. Надвечір, коли в різних кінцях Митниці починалися співи, Квасниця виходив на гостинець — і чекав. Празничні з’їжджалися до родини чи до знайомих колгоспними вантажівками, мотоциклами та фірами. І коли вони, завівши мотори, виїжджали на гостинець, тут на них чатував Квасниця. Більш метикуваті одразу петляли селищними вуличками, виїжджаючи на польові дороги. Кому потрібно було гостинцем — потрапляли у Квасничині руки. Зупиняв вантажівку. За кермом сидів захмелілий шофер, на кузові — празничні. Для перевезення людей на кузові, за правилами, потрібно було облаштувати дерев’яну будку з написом «Люди». Будки не було, путівних листків — також. У кабіні, поруч із шофером, напихалося більше людей, аніж дозволялося. Зупиняючи порушників, інспектор назбирував у кишеню міліцейського кітеля п’ять-шість водійських посвідчень. Завтра-післязавтра порушники стовбичитимуть у коридорі чортківської автоінспекції, вимолюючи повернення посвідчень. Не задурно, звичайно, знали, що Квасниця будується біля автобусної. Було й таке у Квасничиній службі: йшла до клубу весільна процесія — молоду вели дружби, молодого — дружки. Кланялися всім по дорозі. За молодими Мельники з Несторцьом грали весільних маршів, перепочиваючи під час поклонів. Розписалися молоді в будинку культури, віднесли букети до Невідомого солдата й почали розходитися зі своїми гістьми, аби продовжувати весільну забаву. А тут під’їхав до клубу бортовим газоном троюрідний брат молодої Ромба. Гості, переважно молодь, вирішили повертатися до молодої в кузові Ромбиної вантажівки. Дружки потягнули також молоду, та не хотіла, але вмовили. Проїхавши гостинцем, Ромба різко звернув ліворуч — і погано зафіксований борт відчинився. Весільні посипалися, наче пшениця з мішка. Падали одне на одного в порослу травою фосу. Ті, хто звалився з кузова першими, поламали собі руки й ноги, а ті, хто летіли за ними, тільки потовклися. Молода замість весільної постелі, приготовленої для першої шлюбної ночі, розляглася на залізному ліжку в травмпункті районної лікарні. Родичі та знайомі також заполонили шпитальні палати. Забандажоване весілля через тиждень повернулося до Митниці. Ромбі дали півтора року умовно, присудивши роботу за місцем проживання. Пом’якшувальною обставиною суд вважав те, що ніхто, на щастя, не загинув.

Нині, коли два хлопці злетіли з мотоцикла, відкинуті сильним ударом від ЗіЛа, біля місця аварії зібралося чимало люду. Була неділя. Люди поверталися з церкви. А тут таке! Біля ЗіЛа стояв розгублений водій, спершись на навантажений лісом-кругляком причіп. Дали знати фельдшерці, а з контори передзвонили до Чорткова. Чекали на швидку. Фельдшерка намагалася привести постраждалих до тями нашатирним спиртом, але больовий шок притуплював їхню реакцію.

Лежали прибиті, ледь дихаючи. Бахурі на роверах помчали до Павшівського кінця — звідки дорога проглядалася аж до цегельні. Якщо швидка з’явиться, вони чимборшій примчать до чайної. Першими помітили міліцейський бобик Квасниці. Уже від мосту, над потічком, почали кричати брати Федорики: «Квасницьє! Квасницьє! Квасницьє!»

За якийсь час на мості показався знайомий митницьким бобик. За бобиком у дорожній пилюзі мчало п’ятеро роверистів, за ними — УАЗ.