AUS DEM MEER
Wir haben begangen das Eine und Leise,
wir schössen hinab in die Tiefe,
aus der man der Ewigkeit Schaum spinnt —
Wir haben ihn nicht gesponnen,
wir hatten die Hände nicht frei.
Sie blieben verflochten zu Netzen —
von obenher zerren sie dran…
O messerumfunkelte Augen:
wir fingen den Schattenfisch, seht!
ІЗ МОРЯ
Ми вшанували єдине і тихе,
ми шугнули униз, в глибину,
з якої прядеться вічності піна —
Ми, одначе, не пряли її,
наші руки були невільні.
Вони заплелися у сітях —
зверху хтось торгає їх…
О блиском ножів засліплені очі:
ми впіймали тінь-рибу, погляньте!
ZWIEGESTALT
Laß dein Aug in der Kammer sein eine Kerze,
den Blick einen Docht,
laß mich blind genug sein,
ihn zu entzünden.
Nein.
Laß anderes sein.
Tritt vor dein Haus,
schirr deinen scheckigen Traum an,
laß seine Hufe reden
zum Schnee, den du fortbliest
vom First meiner Seele.
РОЗДВІЙНИЙ ОБРАЗ
Хай око твоє стане свічкою у комірчині,
а погляд твій — ґнотом,
хай я буду настільки незрячим,
щоб його запалити.
Ні.
Хай буде інакше.
Вийди надвір перед домом своїм,
запряжи свою мрію барвисту,
хай копита її промовляють
до снігу, якого надмеш
з вершини моєї душі.
FERNEN
Aug in Aug, in der Kühle,
laß uns auch solches beginnen:
gemeinsam
laß uns atmen den Schleier,
der uns voreinander verbirgt,
wenn der Abend sich anschickt zu messen,
wie weit es noch ist
von jeder Gestalt, die er annimmt,
zu jeder Gestalt,
die er uns beiden geliehn.
ДАЛЕКІ ПРОСТОРИ
Віч-на-віч, у прохолоді,
почнімо й таке:
спільно
вдихаймо густий туман,
що нас навзаєм ховає,
коли вечір запрагне зміряти,
як ще далеко
від кожного обрису, якого він набирає,
до кожного обрису,
якого він нам позичив.
WO EIS IST
Wo Eis ist, ist Kühle für zwei.
Für zwei: so ließ ich dich kommen.
Ein Hauch wie von Feuer war um dich —
Du kamst von der Rose her.
Ich fragte: Wie hieß man dich dort?
Du nanntest ihn mir, jenen Namen:
ein Schein wie von Asche lag drauf —
Von der Rose her kamst du.
Wo Eis ist, ist Kühle für zwei:
ich gab dir den Doppelnamen.
Du schlugst dein Aug auf darunter —
Ein Glanz lag über der Wuhne.
Nun schließ ich, so sprach ich, das meine —:
Nimm dieses Wort — mein Auge redet’s dem deinen!
Nimm es, sprich es mir nach,
sprich es mir nach, sprich es langsam,
sprich’s langsam, zögr es hinaus,
und dein Aug — halt es offen so lang noch!
ТАМ, ДЕ ЛІД Є
Там, де лід є, там холод на двох.
На двох: тож приходь, я чекаю.
Навкруг тебе мов подих вогню —
Ти вийшла з троянди.
Я спитав: як же звали раніше тебе?
Ти сказала мені те ім’я:
сяйво попелу тліло у нім —
Ти вийшла з троянди.
Там, де лід є, там холод на двох:
я придумав для тебе подвійне ім’я.
Ти розплющила око своє попід ним —
Ополонка ряхтіла.
Що ж, тоді я заплющу своє, я сказав —:
Ось це слово — ним око говорить до ока!
Ось воно, прокажи-но за мною,
прокажи, прокажи-но неквапно,
прокажи-но неквапно, з ваганням,
й доти ока свого не заплющуй!
VON DUNKEL ZU DUNKEL
Du schlugst die Augen auf — ich seh mein Dunkel leben.
Ich seh ihm auf den Grund:
auch da ists mein und lebt.
Setzt solches über? Und erwacht dabei?
Wes Licht folgt auf dem Fuß mir,
daß sich ein Ferge fand?
ВІД МОРОКУ ДО МОРОКУ
Ти розкриваєш очі — я бачу, як мій морок оживає.
Я бачу його дно:
воно також моє і оживає.
Переправляється таке? Й прокинеться при цьому?
Чиє то світло йде за мною слідом,
що вже й поромник притьмом віднайшовся?
IN GESTAL T EINES EBERS
In Gestalt eines Ebers
stampft dein Traum durch die Wälder am Rande des Abends.
Blitzendweiß
wie das Eis, aus dem er hervorbrach,
sind seine Hauer.