GRABSCHRIFT FÜR FRANCOIS
Die beiden Türen der Welt
stehen offen:
geöffnet von dir
in der Zwienacht.
Wir hören sie schlagen und schlagen
und tragen das ungewisse,
und tragen das Grün in dein Immer.
Oktober 1953
ЕПІТАФІЯ ДЛЯ ФРАНСУА
Обидві брами великого світу
розчахнуті навстіж:
тобою відчинені
у роздвоєну ніч.
Ми чуємо, як вони траскають, ляскають
і носять незнане,
і носять вінково-зелене в твоє барвінково-вічне.
Жовтень, 1953
AUF SAUGE GEPFROPFT
Aufs Auge gepfropft
ist dir das Reis, das den Wäldern den Weg wies:
verschwistert den Blicken,
treibt es die schwarze,
die Knospe.
Himmelweit spannt sich das Lid diesem Frühling.
Lidweit dehnt sich der Himmel,
darunter, beschirmt von der Knospe,
der Ewige pflügt,
der Herr.
Lausche der Pflugschar, lausche.
Lausche: sie knirscht
über der harten, der hellen,
der unvordenklichen Träne.
ДО OKA ПРИЖИВЛЕНО
До ока приживлено
пагін тобі, який лісам указував шлях:
збратаний з поглядом,
він проростає чорною
брунькою.
На всю широчінь небес пружить повіка весни.
На всю широчінь повіки простирається небо,
під ним, затінений брунькою,
оре Предвічний,
Господь.
Дослухайся до лемеша, дослухайсь.
Дослухайся: як він рипить
над твердою, сяйною,
над незапам’ятною сльозою.
DER UNS DIE STUNDEN ZÄHLTE
Der uns die Stunden zählte,
er zählt weiter.
Was mag er zählen, sag?
Er zählt und zählt.
Nicht kühler wirds,
nicht nächtiger,
nicht feuchter.
Nur was uns lauschen half:
es lauscht nun
für sich allein.
ТОЙ, ХТО ЛІЧИВ НАМ ГОДИНИ
Той, хто лічив нам години,
він лічить і далі.
Що ж він може лічити, скажи?
Він лічить і лічить.
Не стає холодніше,
ані нічніше,
ані вогкіше.
І лиш те, що нам слухати допомагало:
воно слухає нині
тільки самого себе.
ASSISI
Umbrische Nacht.
Umbrische Nacht mit dem Silber von Glocke und Ölblatt.
Umbrische Nacht mit dem Stein, den du hertrugst.
Umbrische Nacht mit dem Stein.
Stumm, was ins Leben stieg, stumm.
Füll die Krüge um.
Irdener Krug.
Irdener Krug, dran die Töpferhand festwuchs.
Irdener Krug, den die Hand eines Schattens für immer verschloß.
Irdener Krug mit dem Siegel des Schattens.
Stein, wo du hinsiehst, Stein.
Laß das Grautier ein.
Trottendes Tier.
Trottendes Tier im Schnee, den die nackteste Hand streut.
Trottendes Tier vor dem Wort, das ins Schloß fiel.
Trottendes Tier, das den Schlaf aus der Hand frißt.
Glanz, der nicht trösten will, Glanz.
Die Toten — sie betteln noch, Franz.
ФРАНЦИСК АССІЗЬКИЙ
Умбрійська ніч.
Умбрійська ніч зі сріберним дзвоном і листям оливи.
Умбрійська ніч із камінням, яке ти приніс.
Умбрійська ніч із камінням.
Німий, хто прийшов у життя, німий.
Глеки перелий.
Глиняний глек.
Глиняний глек, з яким зрослася рука гончаря.
Глиняний глек, який рука тіні навіки замкнула.
Глиняний глек із печаттю тіні.
Хребти навкруги, кам’яні хребти.
Сірого мула впусти.
Важкоступний мул.
Важкоступний мул у снігу, що його найнагіша рука розсіває.
Важкоступний мул перед замкненим словом.
Важкоступний мул, що сном ласує із рук.
Блиск, неспроможний втішити, блиск.
Мертві ще жебракують, Франциск.
AUCH HEUTE ABEND
Voller,
da Schnee auch auf dieses
sonnendurchschwommene Meer fiel,
blüht das Eis in den Körben,
die du zur Stadt trägst.
Sand
heischst du dafür,
denn die letzte
Rose daheim
will auch heut abend gespeist sein
aus rieselnder Stunde.
І НИНІШНІЙ ВЕЧІР
Повніше,
оскільки й на це
сонцем оплинуте море засіявся сніг,
квітне лід у корзинах,
які ти несеш до міста.