На території, розташованій далі на північ, напади продовжили партизанські підрозділи УПА, підлеглі «Дубовому». В звіті сотні «Шавули» за травень 1943 року під датами 3, 4, 15, 19, 23, 25 травня красномовно написано: «...ліквідовано кольонії, що співпрацюють з більшовиками та німцями, власних втрат не було»[85]. У звіті за той самий місяць сотня «Яреми» навіть не згадує дат проведення «ліквідації кольоній, сіл, що співпрацюють з німцями і більшовиками», хоча з контексту можна здогадатися, що операції були не менш численними[86]. З того ж звіту випливає, що сотня «Шавули» у травні 1943 року, окрім проведення антипольської акції, організувала ще дві засідки: одну проти німців, а другу — проти «польсько-більшовицьких» партизанів. Загін «Яреми» у той час мав дві сутички з німцями та одну з радянськими партизанами.
12 травня 1943 «перша сотня» УПА під командуванням «Яреми» вдарила на колонію Угли. Поселення спершу обстріляли запалювальними кулями, а відтак атакували. Хутко подолавши опір слабкої самооборони, упівці почали вбивати зустрічних людей. Поляки кинулися тікати. З-поміж близько 320 мешканців села загинули понад сто осіб. Учасник нападу Василь Левкович «Вороний» у спогадах про цю подію коротко написав: «Ми очистили від поляків с. Угли»[87].
Того ж дня українські партизани напали в Сарненському повіті на колонію Карчемку, убивши там щонайменше одну польську родину. В колонії Язвинках загинули кільканадцять поляків, а на хуторі Копищах — дев’ять. Незнана кількість осіб стали того дня жертвами нападів у Катеринівці, Малому Радежі та Остах, а також у Довгому, на хуторі Заломи та в колонії Хващовата. 12 травня були атаковані Костянтинівка, Радеж, Плоске, хутір Убереж і Янівка (в останньому випадку опір самооборони дозволив мешканцям утекти).
УПА 12 травня 1943 року напала на Стахівку, де також постала база самооборони. В селі були збудовані схрони й інші укріплення, але це не вберегло від втрат. Унаслідок атаки полягли понад сорок убитих. 15 травня українці повторили атаку, проте меншими силами. Загинули кілька людей, які пильнували худобу, в тому числі п’ятеро дітей. На допомогу захисникам прийшли самооборона з Парослі II та німці, які схопили трьох українських партизанів (пізніше їх повісили в Володимирці). У наступні дні українські патрулі вбили кількох мешканців села під час польових робіт.
21 травня 1943 року УПА напала на Олександрію в Сарненському повіті. Атака відбулася на світанку, коли мешканці повиходили з криївок. Загинули близько сорока осіб. Частина мешканців рятувалися втечею, попереджаючи про небезпеку поляків із села Рудня-Лева. Незабаром упівці добралися й до того села, і попри попередження, їм вдалося замордувати близько тридцяти мешканців. У Костопільському повіті в ніч із 26 на 27 травня у Малих Сідлищах були вбиті близько десяти поляків. Подібна кількість жертв полягла у Хвоянці. На світанку 26 або 27 травня було здійснено напад на село Немилію (Комарна-Яцковичі) та убито в ньому аж 126 поляків. Багато людей були поранені. Один із поляків, захищаючись, кажуть, заколов вилами чотирьох нападників.
2 червня 1943 року українські партизани атакували село Гурби (за рік поблизу цього села відбудеться битва УПА з радянськими військами, яку вважають найбільшою в історії цього військового формування). Послуговуючись багнетами та сокирами, українці замордували близько 250 поляків. У наступні дні тривало полювання на окремих заблуканих осіб. У відозві до українців, оприлюдненій у червні 1943 року, «Клим Савур» визнав, що УПА «пустила з димом» польську колонію Гурби. Це мало стати «осторогою відплати» за пацифікацію польською поліцією села Дермані-Залужжя та покаранням за переховування радянських партизанів[88].
13 червня сотня «Крука» (NN) втретє напала на Стахівку. Українську атаку підтримував вогонь із двох ручних кулеметів. Село охопило полум’я. На щастя для захисників, із Поради прибуло підкріплення. Підмога ліквідувала кулеметні гнізда й змусила упівців відступити. Вранці прибули німці та розстріляли п’ятьох захоплених самообороною полонених. Проте під час сутички колонія згоріла дощенту, а двадцять дві особи загинули. Утримання самооборони в цій місцевості втратило сенс, тому колонію евакуювали. Під час описаного нападу упівці зазнали винятково важких втрат — аж сімнадцять із них загинули, а п’ятеро були поранені.
85
Звіт за місяць травень 1943 року 1-ї групи УПА від 5 липня 1943 року, в: Літопис УПА. Нова серія, т. 2, Київ-Торонто 1999, с. 171–172.
87
Василь Левкович «Вороний», Сторінки з пережитого комбатантом УПА, в: Літопис УПА. Бібліотека, т. 4, ред. Петро Й. Потічний, Володимир Вятрович, Торонто — Львів 2003, с. 22.