«Ми можемо пройти на кухню, якщо Ви не проти», — запропонувала мати.
Він втер лоба хусткою і подивився на Мей: «Насправді мене влаштує будь-яке місце. Тільки я би попросив вашу молодшу доньку залишити нас».
Що такого він хотів нам сказати, чого не повинна була чути Мей?
«Мамо?» — обізвалася сестра, засмучена тим, що вона мусила залишити нас.
«Мей, люба, позаймайся живописом. Протягом останнього тижня ти трохи відстала у навчанні».
«Але...»
«Ходімо, я проведу тебе, Мей», — запропонувала я, помітивши, як в її очах з’явилися сльози.
В коридорі, де ніхто не міг нас чути, я обійняла її і прошепотіла:
«Не хвилюйся, ввечері я тобі все розповім. Обіцяю».
На щастя, вона не розкрила нашу маленьку таємницю, при цьому застрибавши. Замість того, вона лише похмуро кивнула та пішла у свій куточок, що в татовій студії.
Мати налила чаю сухореброму і втрьох ми сіли до столу. Він дістав кипу паперів, ручку, а також течку, підписану моїм ім’ям. Коли все було акуратно розкладено, він промовив:
«Прошу вибачення за таку таємність, але я змушений торкнутися таких питань, які не призначені для молодих вух».
Ми з мамою перезирнулись.
«Міс Сінгер, як не брутально це може прозвучати, але з минулої п’ятниці ви вважаєтесь власністю Іллеа. Від цього моменту ви зобов’язані піклуватися про своє тіло. Ще вам треба буде підписати деякі документи. Якщо ви відмовитеся, то не будете допущені до участі у Відборі. Ви розумієте?»
«Так», — обережно вимовила я.
«Дуже добре. Почнемо з найпростішого. Ось вітаміни для вас. Оскільки Ви П’ятірка, вважаю, Вам не завжди вдається добре харчуватися. Ви повинні приймати їх по одній на день. Вдома ви будете це робити самостійно, а у палаці у вас будуть помічники». — Він передав мені об’ємний слоїк разом із бланком, в якому я мала розписатися про його отримання.
Я ледь не розсміялася. Невже хтось потребує допомоги, щоб з’їсти таблетку?
«Я маю виписку від вашого родинного лікаря. Тут немає про що турбуватися. Судячи з усього, у вас відмінне здоров’я, хоча він повідомив, що останнім часом ви не дуже добре спите?»
«Ммм... просто через усі ці хвилювання мені було трохи не до сну».
Це була майже правда. Дні пролітали у круговерті приготувань до від’їзду, а вночі, наодинці із собою, я думала про Аспена. Це був єдиний час, коли я не могла позбутися думок про цього.
«Зрозумів. Що ж, я можу зробити так, щоб уже ввечері у вас були ліки. Ви мусите гарно відпочити».
«Так, — втрутилася мати. — Вибач, люба, але ти маєш втомлений вигляд. Будь ласка, організуйте для неї снодійне».
«Так, мем. — Сухоребрий зробив ще одну помітку у моїй течці. — Рухаємося далі. Я розумію, що ця тема інтимна, але я маю обговорити це з кожною учасницею, тож, будь ласка, не соромтесь. — Він зробив паузу. — Мені потрібен доказ, що Ви насправді незаймана».
У мами очі полізли на лоба. Так ось чому він наполягав на тому, щоб Мей не була присутньою під час розмови!
«Ви серйозно? — Я не могла повірити, що вони відправили до мене чоловіка з таким запитанням. Принаймні це могла б зробити жінка...»
«Боюсь, що так. Якщо ви вже не дівчина, нам необхідно дізнатися про це зараз».
Ох. Та ще й у присутності моєї матері.
«Я знаю закон, пане. Я ж не дурепа. Звичайно, я незаймана».
«Добре подумайте. Якщо виявиться, що ви одурили...»
«Годі вже, в Америки навіть ніколи не було хлопця!» — не витримала мати.
«Це точно», — я схопилася за її слова, сподіваючись, що вони закінчать це обговорення.
«Дуже добре. Вам залишається лише підписати ось тут, щоб підтвердити свою заяву».
Я закотила очі, але підкорилася. Я раділа, що Іллеа існує, адже від цієї землі каменя на камені не залишилося, але всі ці норми починали на мене тиснути. Вони стискали, як невидимі ланцюги. Закони про те, кого можна кохати, а кого — ні, розписки про власну незайманість — все це могло допекти будь-кого.
«Тепер я повинен ознайомити вас із правилами. Вони дуже прості, і у вас не повинно виникнути жодних складнощів з їх виконанням. Якщо у вас виникнуть якісь питання, будь ласка запитуйте, не соромтесь», — він звів на мене очі.
«Добре», — пробурмотіла я.
«Вам забороняється залишати межі палацу коли заманеться. Ви можете це зробити лише за згоди принца. Навіть король з королевою не можуть вас змусити поїхати геть. Їм дозволено повідомити принцові, що вони не схвалюють вашу кандидатуру, але всі рішення стосовно того, хто залишається, а хто — ні, приймає тільки він. Часові рамки проведення Відбору не обмежені. Він може закінчитися як за декілька днів, так і тривати кілька років».
«Кілька років?!» — жахнулася я.
Від однієї тільки думки про таку довгу відсутність я ледь не втратила самовладання.
«Не переймаєтеся. Навряд чи принц дозволить Відбору затягнутися надовго. Зараз він має продемонструвати рішучість, інакше він справить негарне враження. Але у тому випадку, якщо він все ж таки прийме таке рішення, ви повинні будете залишатися у палаці стільки часу, скільки принц потребуватиме, щоб зробити вибір».
Вирогідно, мій страх відобразився у мене на обличчі, тому що мама стиснула мою руку. Сухоребрий навіть не відреагував.
«Ви не повинні шукати зустрічі із принцом. Він сам покличе вас на побачення, якщо бажатиме цього. Виключення — якщо ви присутні на великому заході, де перебуватиме і він. Але вам заборонено наближатися до нього без запрошення. Хоча ніхто не вимагає від вас товаришувати з рештою конкурсанток; ви не повинні зачинати сварки із ними чи шкодити їм. Якщо ви будете виявлені у рукоприкладстві, або моральному тиску на іншу учасницю, у крадіжці або інших схожих діях, які можуть погіршити її особисті стосунки із принцом, він має право негайно виключити вас з конкурсу. Романтичні стосунки з будь-ким, окрім принца Максона, не дозволені. Якщо Ви будете помічені у любовній переписці з третьої особою у палаці, це вважається державною зрадою і карається смертною карою».
На цьому місці вже мама закотила очі, хоча, вочевидь, саме цей пункт не викликав у мені тривоги.
«Якщо ви будете викриті у порушенні будь-якого закону Іллеа, на вас чекає покарання. Ваш статус учасниці Відбору не звільняє вас від відповідальності перед законом.
Забороняється носити будь-який одяг та приймати будь-яку їжу, крім тих, які вам нададуть у палаці. Цей захід стосується засобів безпеки і повинен неухильно дотримуватися.
Щоп’ятниці Ви братимете участь у зйомках сюжетів для „Новин Іллеа“. Час од часу, але завжди за попереднім повідомленням, у палаці буде відбуватися фото- та відеозйомка. Ви маєте поводитися чемно і не перешкоджати зйомкам ваших стосунків із принцом.
Вашій родині платитимуть винагороду за кожен тиждень вашого перебування у палаці. Перший чек ви отримаєте вже сьогодні. Крім того, у випадку якщо ви не станете переможницею, вам допоможуть в адаптації до життя після Відбору. Вам нададуть особистого помічника, який не тільки допоможе вам в останніх приготуваннях до від’їду до палацу, а й у пошуках нового мешкання та робочого місця після закінчення конкурсу.
Якщо ви опинитеся у десятці кращих, вас зарахують до Еліти. Потому ознайомлять з особливостями внутрішнього розкладу та обов’язків, які накладає статус принцеси. Не дозволяється намагатися дізнатися про що-небудь заздалегідь.
Від цього моменту Вам надається статус Трійки».
«Трійки?!» — в один голос вигукнули ми з мамою.
«Так. Після участі у Відборі дівчатам складно повертатися до колишнього життя. Двійки та Трійки чудово влаштовувалися, а от Четвіркам та П’ятіркам зазвичай було занадто складно. Ви тепер Трійка, але всі інші члени родини, як і раніше, залишаються П’ятірками. У випадку вашої перемоги, вам та всім членам вашої родини буде надано статус Одиниць, як і членам королівської родини».
«Одиниць», — тихо повторила мама.
«У випадку перемоги ви вийдете заміж за принца Максона і станете коронованою принцесою Іллеа, взявши на себе всі права та обов’язки, накладені цим титулом. Ви все розумієте?»
«Так», — цю частину, якою б пафосною вона не була, легше за все було усвідомити.