Я вийшла у хол другого поверху, де ми всі збирались напередодні. Оскільки я прийшла першою, то присіла на софу і стала чекати. Потроху дівчата сходилися. Всі вони виглядали бездоганно. Волосся було зібране у складні зачіски з кіс або кучерів, обличчя ретельно нафарбовані, на платтях — жодної зморшки.
Для сьогоднішнього дня я обрала зовсім нейтральне вбрання, тоді як інші були одягнені дуже пишно. Тільки в мене не було блискіток. Дві дівчини, коли вийшли в хол, помітили, що вони вбрані майже однаково. Вони миттю кинулися перевдягатися. Всі хотіли виділитися, і кожна по-своєму досягла цього. Навіть я.
Усі мали вигляд Одиниць. Я ж була П’ятіркою у гарній сукні.
Я розхвилювалася, що запізнююсь, але виявилося, що інші учасниці збиралися ще довше. Навіть коли з’явилася Сильвія, щоб відвести нас на сніданок, ми були змушені чекати на Селесту й Тайні. Причому Тайні довелося в останній момент вшивати сукню, яка виявилася на неї завеликою.
Врешті-решт, коли всі зібралися, ми рушили до сходів. На стінці висіло дзеркало у позолоченій рамі, і дівчата одразу повернулися до нього, щоб востаннє огледіти себе. Я встигла помітити своє відображення поряд із Марлі та Тайні: я стовідсотково програвала на їхньому фоні.
Однак я була схожа на саму себе, і це було, хоч і маленькою, але втіхою для мене.
Ми гадали, що прямуємо до їдальні, де, як нам казали, мав відбутися сніданок. Однак замість цього нас привели до Головної зали, в якій були розставлені окремі столики, сервіровані тарілками, келихами та столовим сріблом. Тільки їжі не було видно. Навіть не пахло. Попереду, у кутку, я помітила диванчики. Декілька операторів з камерами з різних боків знімали наше прибуття.
Всі разом ми увійшли до зали й повсідалися хто де хотів, оскільки карток з іменами не було. Марлі опинилася навпроти мене, а Ешлі — праворуч. Більше я нікого не стала виглядати. Вочевидь, частина дівчат знайшли собі як мінімум одного спільника. Я, наприклад, знайшла собі подругу в особі Марлі. Оскільки Ешлі теж розташувалася поряд, я зробила висновок, що вона не проти мого Товариства. Мабуть, засмутилася через учорашній репортаж. З іншого боку, вона і під час нашого знайомства не була занадто балакучою. Характер у всіх різний. Я вирішила, що найгірше, що вона може зробити, — це не відповідати мені, тож я перша привіталася з нею.
«Ешлі, чудово виглядаєш!»
«Дякую, — одізвалася вона стиха. Ми обидві озирнулися, щоб упевнитися, що поблизу немає камер. Нам нічого було приховувати, але не дуже приємно, коли знімають кожен твій рух. — Погодься, чудові коштовності, чи не так? А ти чому нічого не одягла?»
«Емм... Вони мені здалися занадто важкими. Тому я обрала більш легкі».
«Вони насправді дуже важкі! В мене таке відчуття, ніби до голови підвісили фунтів двадцять! Та все одно я не могла не скористатися такою можливістю. Хтозна, скільки кожна з нас тут пробуде».
Це було дивно. Ешлі справляла враження спокійної, впевненої у собі дівчини. З її зовнішністю та манерою триматися з неї могла вийти пречудова принцеса. Надзвичайно, що вона має сумніви щодо себе.
«Ти не впевнена у перемозі?» — запитала я.
«Звісно, впевнена, — прошепотіла вона мені у відповідь. — Просто говорити про це вголос нечемно». — Вона підмигнула мені, а я розсміялася.
Це було зовсім недоречно з мого боку. Мій сміх привернув увагу Сильвії, яка саме увійшла до зали.
«Леді ніколи не підвищує голос вище за ніжний шепіт», — цикнула вона на мене.
Всі замовкли. Я подумала, що напевне камери вловили мою помилку, і мої щоки спалахнули.
«І знову вітаю вас, дівчата. Сподіваюся, всі ви добре відпочили своєї першої ночі у палаці, тому зараз ми перейдемо до справ. Сьогодні я почну навчати вас правилам поведінки та етикету, і цей процес продовжиться протягом всього вашого перебування тут. Будь ласка, майте на увазі, що про всі ваші огріхи я повідомлятиму королівській родині. Я знаю, що це виглядає жорстоко, але все, що тут відбувається, — не гра, і не варто ставитися до всього цього легковажно. Одна з присутніх у цій залі стане наступною принцесою Іллеа. Це велика відповідальність. Кожна з вас повинна постійно працювати над собою, і байдуже, який статус вона мала до цього. Всі ви повинні стати леді до кінчиків нігтів. І зараз ви отримаєте ваш найперший урок.
Вміння поводитися за столом дуже важливе, тому, перш ніж вам дозволено буде їсти у присутності королівської родини, ви повинні вивчити деякі правила. Що скоріше ми їх опануємо, то раніше ви отримаєте свій сніданок, отже, сідайте всі прямо, будь ласка».
Вона стала пояснювати, що їжу нам будуть подавати з правого боку, різні види келихів призначені для певного сорту вина, а солодощі ні в якому разі не можна брати руками. Для цього існують щипці. Руки, якщо вони нічим не зайняті, слід тримати на колінах, на попередньо розстеленій серветці. Розмовляти можна лише тоді, коли до нас звертаються. Звісно, ми можемо розмовляти з сусідками, але напівголосом, як це має бути у палаці. Останні слова вона вимовила, промовисто дивлячись на мене.
Сильвія продовжувала й далі розповідати своїм гарно поставленим елегантним голосом, а мій шлунок сильніше й сильніше про себе нагадував. Вдома я звикла їсти тричі на день, хоча б і маленькими порціями. А тепер мені була необхідна їжа. Мені вже почав уриватися терпець, коли у двері постукали. Двоє охоронців відійшли, і на порозі з’явився принц Максон.
«Доброго ранку, леді», — промовив він.
Зміна настрою у кімнаті була відчутною. Дівчата розпрямилися, причепурили волосся, поправили спідниці. Мій погляд був прикутий не до Максона, а до Ешлі, яка часто дихала. Вона дивилася на Максона з таким виразом обличчя, що мені раптом стало ніяково.
«Ваша Світлосте», — звернулася до принца Сильвія, присівши у глибокому реверансі.
«Привіт, Сильвіє. Якщо ти не проти, я би хотів привітатися з дівчатами».
«Звісно». — Вона знову вклонилася.
Принц Максон обвів поглядом кімнату і зупинився на мені. Наші очі зустрілися, і він посміхнувся. Я не очікувала на таке. Я думала, що, найпевніше, він змінив свою думку щодо спілкування зі мною минулої ночі, і зараз мене висварять при всіх за мою поведінку. Хоча, можливо, він зовсім на мене і не сердився. Мабуть, я його повеселила. Скоріше за все, його життя тут дуже сумне. Як би там не було, цей маленький знак від нього трохи мене підбадьорив. Сподіваюся, все буде не настільки жахливо. Змінити вже все одно нічого не зміниш, отже, залишалося тільки молитися, щоб принц Максон прийняв мої вибачення.
«Леді, якщо ви не проти, я буду викликати вас по одній. Впевнений, вам, як і мені, кортить якомога скоріше розпочати сніданок. Отже, я не затримаю вас надовго. Одразу перепрошую, якщо я не з першого разу запам’ятаю ваші імена, все-таки вас не мало».
Почулися тихі смішки. Максон підійшов до дівчини, яка сиділа у першому ряду праворуч, і запропонував пройти до диванчика. Вони кілька хвилин поспілкувалися, після чого обидва підвелися. Він вклонився, вона зробила кніксен. Потім дівчина повернулася до свого місця, щось сказала до сусідки, і все повторилося спочатку. Ці бесіди тривали зовсім мало часу і проходили упівголоса. Він намагався отримати враження від кожної дівчини менш ніж за 5 хвилин.
«Цікаво, про що він у них запитує?» — повернулася до мене Марлі.
«Наприклад, хоче дізнатися, які актори тобі видаються найбільш привабливими. Отже, склади свій список подумки», — порадила я пошепки. Марлі та Ешлі одночасно гигикнули.
Ми були не єдині, хто балакав між собою. У залі стояв ледь чутний гомін; учасниці намагалися хоч якось відволіктися в очікуванні на свою чергу. Крім того, журналісти, які бігали туди-сюди зі своїми камерами, ставили дівчатам запитання про те, як минув їхній перший день у палаці, чи подобаються їм служниці й таке інше. Коли вони зупинилися біля нас з Ешлі, я поступилася їй місцем відповідати першою.
Сама ж я весь час дивилася у той куток, де принц спілкувався з черговою учасницею. Дехто з них тримався спокійно та гідно, інші — ковзали на дивані від збудження. Коли надійшла черга Марлі йти до Максона, вона вся почервоніла, а повертаючись, сяяла, мов сонечко. Ешлі декілька разів обсмикнула сукню, ніби в неї був нервовий тік.