Що?!
«Щоб як слід все організувати, на це піде щонайменше три місяці, але приблизно до Нового року в державних управліннях всіх провінцій почне діяти програма безкоштовного харчування для всіх, хто цього потребує. Будь-яка П’ятірка, Шістка, Сімка чи Вісімка зможе кожного вечора приходити туди по гарячу їжу. Хочу повідомити, що дівчата, яких ви бачите на екрані, у повному об’ємі або частково пожертвували своєю винагородою за участь у Відборі на цей великий захід. І хоча програма буде тимчасовою, ми зробимо все можливе, щоб вона діяла якомога довше».
Я спробувала стримати сльози подяки та захоплення, але декілька сльозинок все ж з’явилося на очах. Безумовно, я турбувалася про макіяж, оскільки добре пам’ятала про те, що на мене очікує, але я була так вдячна Максонові, що на якусь мить це перестало мене хвилювати.
«Я вважаю, що жоден гарний лідер не може спати спокійно, доки його піддані голодують. Найнижчі касти складають більшість населення Іллеа, а ми занадто довго не помічали цих людей. Ось чому я роблю такий крок та прошу всіх приєднатися до мене. Двійки, Трійки, Четвірки... Дороги, якими ви пересуваєтеся, асфальтуються не самі по собі. Прибирання у ваших помешканнях не робиться шляхом магічних заклинань. Вам надається можливість визнати цю правду, зробивши пожертвування у вашу місцеву адміністрацію».
Він зробив паузу.
«Вам пощастило народитися у вищих кастах, але настав час відплатити за це щастя. Я повідомлятиму вам про всі зрушення у проекті під час випуску „Новин“ та дякую всім за увагу. А тепер повернемося до приводу, який змусив нас всіх сьогодні ввечері зібратися біля екранів телевізорів. Пані та панове, містер Гаврил Фадей!»
Зала вибухнула аплодисментами, хоча оголошення Максона вочевидь не всіх захопило. Радники, схоже, не були впевнені, що це гарна ідея. Король хоча й аплодував, але без великого захоплення, зате королева просто сяяла від гордості.
«Дуже дякую, що оголосили мене глядачам, Ваша світлосте! — привітався Гаврил, вибігаючи на сцену. — Ви чудово виступили! Якщо вирішите змінити діяльність, подумайте про кар’єру телеведучого».
Максон, сміючись, попрямував до свого місця. Всі камери тепер були націлені на Гаврила, але я спостерігала за Максоном та його батьками. Чому вони так по-різному відреагували?
«Шановні іллеанці, ми приготували для вас справжнє свято! Цього вечора ви зможете побачити все, що відбувається, очима кожної з цих юних леді. Ми знаємо, що вам кортить познайомитися з ними ближче та дізнатися, як розвиваються їхні стосунки з нашим принцом, і сьогодні у вас є така можливість! Та почнемо ми з... — Гаврил подивився у свої нотатки, — з міс Селести Ньюсом з Клермонта!»
Селеста граціозно підвелася з місця та спустилася сходами. Перш ніж сісти у крісло, вона розцілувала Гаврила в обидві щоки. Її інтерв’ю було очевидним, як і бесіда з Баріель, яка відбулася одразу після Селестиної. Вони намагалися поводитися сексуально, весь час нахилялися вперед, щоб продемонструвати на камеру своє декольте. Виглядало це неприродно. Я бачила на моніторах, як вони кидали погляди на Максона та підморгували йому. Час од часу, коли, наприклад, Баріель спробувала нишком облизнути губи, ми з Марлі переглядалися та відводили очі, щоб не розсміятися.
Решта дівчат поводилися стриманіше. Тоненький голос Тайні був ледь чутний, а сама вона так втягувала голову у плечі, що, здавалося, вона хоче зовсім зникнути. Врешті, вона була милою, і я дуже сподівалася, що Максон не відрахує її лише через те, що вона ніяковіє на публіці. Еміка трималася з гідністю, як і Марлі, з тією лише різницею, що остання розмовляла так схвильовано та захоплено, що її голос ставав все голоснішим і голоснішим.
Гаврил запитував учасниць про різні речі, але два запитання неодмінно ставив кожній дівчині: «Що ви думаєте про принца Максона?» та «Чи не ви є тією самою дівчиною, яка накричала на нього?» Я не дуже хотіла визнавати на всю країну, що репетувала на майбутнього короля. Добре, що він вже сказав про те, що це трапилося лише одного разу.
Дівчата сміливо відповідали, що вони не нагрубіянили принцові. Слово «милий» лунало практично кожного разу. Селеста сказала про його красу. Баріель вразила його мовчазна міць, що, на мій погляд, пролунало дещо моторошно. Декількох учасниць запитали, чи цілувалися вони вже з його Світлістю, на що абсолютно всі відповіли «ні». Після третього чи четвертого «ні» Гаврил повернувся до Максона.
«Ви що, жодну з них ще не поцілували?» — здивувався він.
«Вони мешкають у палаці всього два тижні! За кого ти мене маєш?!» — обурився принц.
Принц промовив це жартівливим тоном, але мені здалося, що він трохи зніяковів. Цікаво, Максон в житті хоч з кимось цілувався?
Саманта щойно закінчила розповідати про те, як чудово вона проводить час у палаці, й Гаврил викликав мене. Дівчата зааплодували, як і належало, і я підвелася. Наостанок я знервовано посміхнулася до Марлі й рушила сходами вниз, поглядаючи собі під ноги, щоб не впасти. Однак заледве я опинилася у кріслі, як помітила, що звідси дуже зручно дивитися понад Гаврилове плече на Максона. Коли мікрофон опинився в мене у руці, принц ледь помітно підморгнув. Я миттєво відчула себе впевненіше. Мені ж не потрібно ані з ким конкурувати.
Я потиснула руку Гаврилові та сіла навпроти нього. Звідси я нарешті могла ближче роздивитися шпильку на піджаку принца. На екрані телевізора деталі губилися, але тепер я бачила, що на ній зображений не лише знак «форте», а й невелика літера «X» у самому центрі, від чого весь малюнок був схожим на зірку. Дуже гарно.
«Америка Сінгер. Яке цікаве у вас ім’я. Мабуть, існує ціла історія про нього?» — запитав Гаврил.
Я зітхнула з полегшенням. Це було просте запитання.
«Взагалі-то так. Коли мати носила мене, я дуже сильно штовхалася. Мати зрозуміла, що має справу з борцем, який таким чином змагався за свободу. Дивно, виявилося, мати мала рацію: від самого мого народження ми з нею увесь час воюємо».
«Схоже, у вашої матері складний характер», — розсміявся Гаврил.
«Це точно. Моя впертість успадкована від неї».
«Отже, ви вперта? Дівчина з характером?»
Я побачила, як Максон прикрив обличчя долонями і розсміявся.
«Часом».
«Отже, якщо ви дівчина з характером, може, це саме ви накричали на принца?»
«Так, це була я, — зітхнувши, відповіла я. — У моєї матері зараз, мабуть, трапиться сердцевий напад».
«Нехай вона розкаже всю історію від початку до кінця!» — гукнув Максон Гаврилові.
Гаврил швидко закрутив головою: «Ого! І що ж то за історія?»
Я сердито покосилася на Максона, але ситуація настільки безглузда, що обурюватися було геть неможливо.
«Першого ж вечора мого перебування у палаці в мене трапився невеличкий напад... клаустрофобії і мені просто необхідно було вийти за межі будівлі. А охоронці не випускали мене назовні. Я вже практично знепритомніла перед дверима, але повз мене випадково проходив принц Максон і наказав їх відчинити».
«О...» — промовив Гаврил, схиляючи голову вбік.
«Ну ось, а потім він пішов слідом за мною, аби переконатися, що зі мною все гаразд... А я так перенервувала, що на знак подяки практично назвала його пустоголовим і пихатим».
Гаврил пирхнув. Я подивилася понад його плечем на Максона, який здригався від сміху. Але найдивовижнішим було те, що король з королевою сміялися разом із ним. Я не стала озиратися, щоб подивитися на дівчат, але до мене долинало їхнє хихикання. Ну й добре. Може, вони врешті-решт перестануть вбачати у мені погрозу та зрозуміють, що Максон лише вважає мене кумедною.
«Але ж він пробачив вас?» — запитав Гаврил вже серйозніше.
«Дивовижно, але так», — стенула я плечима.
«Що ж, оскільки цей маленький епізод не погіршив ваших з принцом стосунків, що ви робите у товаристві принца?» — поцікавився Гаврил.