- Лиш, сука, не всьо зразу тягни! - в останній момент радить чорноволосий чувак.
Та Жека вже у процесі. Його руки опускаються все нижче і нижче, легені всмоктують все, що витісняє вода. Сєня дивиться на цю всю кунскамеру величезними очима. Його рот трохи привідкрився.
Втягнувши все, що було у банці, Жека піднімає голову вгору. Лице червоніє і знову починає зливатись з чорно-червоною клітчастою сорочкою. Очі, здавалось, зараз повискакують з очних орбіт. Ліва кисть ще рефлекторно тримає горлечко пляшки, з якої вже не йде дим.
- Видихай, блядь, далбайоб! - почав лаяти друга Сеньків.
Разом з видихом у Гуревича починається неймовірної сили кашель. Все тіло Жеки здригається від нього.
Сєня, впавши на коліна, починає бити товариша по спині.
- Чувак, та ти йобнутий. Коротше, та то мінімум як на три ходки треба було ділити, - із здивуванням та зхопленням повідомляє завзятий планокур .
Та від цих слів Жені не стає легше. Його кашель перетворюється на хрип. З кожним разом легені Гуревича настільки стискаються, що здається, в середині зірвалось щось. На килимку появляється харкотиння.
- Чувак, бля, що ти мутиш? - з розпачем питає Володя.- Коротше, ходи в парашу.
Він піднімає колегу, який не перестає кашляти. Тільки побачивши перед собою керамічний трон, Женя починає блювати і кашляти водночас. Не на жарт налякавшись, Вова біжить до кухні, попереджаючи кучерявого, що зараз прийде.
На цей кашель зреагувала Євдокія Павлівна.
- Що сталось, Володику? - ніжним, збентеженим голосом спитала старенька внука, визирнувши зі своєї кімнати.
- Нічого, ба, йдіть до себе в кімнату, - сердито відпові бабусі юнак.
Він промайнув коло бабуні з горнятком води.
- А що таке з Женею? - знову запиталаЄвдокія Павлівна.
- Не в те горло канапка пішла. Всьо добре, ба, - збрехав внук.
Заспокоївшись, жінка пішла до себе. Сеньків, замкнувши двері до туалету на защіпку, підійшов до кашляючого хлопця.
- Коротше, чувак, в мене тоже така сама хуйня була. Коротше, то всьо в тебе в голові. Подумай про це не як про щось фізіологічне, а як про психологічне. Коротше, не панікуй, всьо буде гуд, - заспокоїв Вова.
Після сказаних слів, кашель у Гуревича дійсно припинився. Очі вже не такі вирячені, як перше.
- На, запий водою, - підніс чашку до червоного лиця товариша Сєня.
Зробивши кілька ковтків і ще раз прокашлявшись, Жеки перестає виривати з гортані страшні хрипи.
- Бачиш, я ж тобі казав. То всьо у твоїй голові було, - підтвердив ще раз свою фразу Вова.
Переконавшись, що з другом все у порядку, брюнет виходить з вбиральні.
Трохи обмивши гаряче від жаху обличчя холодною водою, Жека втрирає холодні краплі рушником. Ще раз подивившись на своє лице в дзеркало, Гуревич прямує до Сені. Зайшовши у кімнату, він вмощується на ліжко. Вова у цей момент сидячи на підлозі вкотре переглядав кліп Die Antwoord - I fenk you freeke.
- Чувак, ти, бля, мій герой, така доза... певне синього кита закопає! - захоплено сказав Сеньків.
- Іди ти на хуй! - відрізав Жека.
- Тобі що, щось хуйово? - турботливо спитав Вова.
- Та нє, просто, починає накривати, - пояснив хлопець.
- Ще би нє. Ти на хуй всьо втягнув. Коротше, це тобі не прості сухі листя, перемішані з подорожником. Це, коротше, справжні циганські «бошки», - проіформував брюнет.
Почувши вираз «циганські бошки», Женя починає ржати:
- Чого циганські?
У відповідь Вован сміючись:
- Це ганжа Гожо.
Децибели сміху в кімнаті збільшуються. Друзі просто надривають животи, поглядаючи один на одного.
- Ганжа Гожо, бля! - захойшовся у реготі Жека.
- Та серйозно, це циганська трава, - сміється Сєня.
- Ну ти мочиш, піздець! Циганська трава! - ридає від сміху Гуревич.
Приміщення здається замалим, воно не витримує колосальної енергії, яку виділяють назовні обкурені хлопці. Шибки зараз тріснуть у віконних рамах, а кімната розійдеться по швах. Молоді люди, тримаючись за животи, качаються, хто по ліжку, хто по підлозі.
Не помітивши, Вован повитирав своїм батніком харкотиння товариша. Побачивши замащену спину друга, Женя починає ще більше реготати.
Показуючи пальцем правої руки на зіпсований одяг Сені, через регіт і сльози гість хоче промовити:
- Тебе обкі... - та не може.
Сміх переповнює його, здається він зараз лусне.
Побачивши тягучу пляму на чорному тлі светра, Володя знімає його, не перестаючи ржати. Через кілька хвилин вакханалія припиняється, і хлопці трохи заспокоюються. За сміхом настає кількасекундна мовчанка.
- Чуєш, Сень, а звідки ти стільки мудрих слів набрався? Фізіологічний, психологічний, - порушує мовчанку кучерявий.