Саме приміщення бару було темним і похмурим. Легеньке червоне-синє світло, яке йшло від іонних ламп, що були розташовані коло барної стійки, було єдиним джерелом світла у цьому гадюшнику. Переступивши поріг закладу, Пучкову чомусь стало зле.
- Здоров, Петь, - піднявши праву руку привітався Андрій до бармена.
Петро був у білій сорочці, яка у вогнях червоного сяйва здавалась пурпуровою. Мужик за барною стійкою підняв мовчки руку у відповідь. Його обросле чорною щетиною лице видало посмішку.
Оперативники пройшли половину приміщення і повернули ліворуч. Практично навпроти стійки був розташований столик, лавки якого з трьох боків були оточені стінами. За столом сиділи троє чоловіків.
Одного з них, найогряднішого, Пучков знав - це Ігор Романишин. Він був одним із працівників слідчого управління. Передня частина голови чоловіка була лисою. На Романишину гарно сидів костюм темного кольору і такого ж забарвлення краватка.
По праву руку Ігоря - вусатий худий мужик, Тарас Шипайло. На відміну від колеги ліворуч, він мав густу чорну шевелюру, скроні якої захоплювала сивина. Тарас носив шкіряну куртку, під якою мав білу футболку з якимось незрозумілим написом на грудях. Вусач також працював у слідчому управлінні.
Третій чоловік, що сидів навпроти компаньйонів, - Радіон Лонюк. Радіон, юрист за спеціальністю, працював у міській прокуратурі. Лонюк був у сірому костюмі. Русяве волосся прокурора закривало його вуха. На обличчі блищали великі квадратні окуляри.
- Здоров, мужики, - потискуючи руки чоловікам, сказав Андрій.
- Це Михайло Пучков, мій новий напарник, хто не знає, - з посмішкою промовив Возняк.
Після колеги рукостискання продовжив Михайло.
- Радік.
- Тарас.
- А ну посунься трохи, Радік, - попросив юриста Андрій.
Той пересів на середню лавочку.
- Чого сидете на сухо? - запитав Возняк.
- Та ади, вас чекаєм, - відповів Ігор.
- А де Вова? - Андрій мав на увазі ще одного правоохоронця та відвідувача «Мрії».
- Його сьогодні не буде, - повідомив Тарас.
- Чого? - здивовано запитав Возняк.
- Та в нього проблеми вдома, - відповів вусач.
- А то правда, що Іра, - маючи на увазі дружину Вови - має рак грудей? - запитав Ігор.
Змірявши співбесідників очима, Шипайло промовив:
- Так. Але то між нами. Там всьо серйозно, хлопці.
- А Ви знали, мужики, що до Чорнобиля у нас на Прикарпатті ні одного випадку виявлення раку не було, - видав енциклопедичну інформацію Лонюк.
- Йобаний Чорнобиль! Взагалі, якби не він, то б менше цих всіх хворіб було, - роздратовано промовив Возняк.
- То страшна штука, та радіація, - згодився Тарас.
- А що, мужики, так і будем на сухо сидіти? - посміхнувшись, промовив Андрій.
- А що хочете брати? - подумки облизався Романишин.
- Я б сказав, що можна починати з пива. А там видно буде, - запропонував прокурор.
- Петь, п’ять бокалів « Старого міста»! - крикнув до бармена Андрій.
- А є « Чернігівське»? - запитав Петра Пучков.
Бармен мовчки заперечно хитнув головою. Потім його погляд повернувся праворуч до холодильника. Витримавши паузу, Петро сказав:
- Є, пане, тільки пляшкове.
- Хай буде, - ствердно промовив киянин.
- Тоді чотири « Старого міста» і одне « Чернігівське»? - уточнив бармен, наливаючи бокал.
- Так, Петь, дякуємо, - посміхнувшись до бармена, промовив Андрій.
- Щось до пива будете? - Петро наливав хмільне у скляний посуд.
- Зараз, почекай, -відказав Возняк.
- Так, мужики, чим будем закусувати? -запитав Андрій.
- Як завжди, м’ясна тарілка, - трохи нагнувшся до собутильників Тарас.
- Мене від тої жареної підчеревини печія, - скривившись і схопившись за пузо, сказав Ігор.
- В тебе Ігорку від всього печія, - глузливо мовив вусач.
Розгорнувши меню, товстун почав шукати страву до вподоби.
- Так. дві м’ясні тарілки на чотирьох чоловік стане, правда? - Андрій дивився в меню.
- Мг, - підтримали колегу чоловіки.
- О, я буду сирну тарілку, - знайшовши те, що шукав, визначився Романишин.
- Петь, дві м’ясні тарілки і одну сирну! - крикнув бармену навпроти Возняк.
Петя кивнув. Він якраз доливав останній бокал пінного.
- Футбол вчора дивились? - запитав Радік.
- А хто, грав? -поцікавився Тарас.
-« Атлетіко» - « Реал». Чвертьфінал, - задоволено відповів юрист.
- Кубок Іспанії? - перепитав Міша.
- Та де Ліга Чемпіонів, Мадридське дербі, - захоплено розказував Лонюк.
- І який рахунок? - запитав Возняк.
Офіціантка принесла на підносі чотири пінисті бокали і одну півлітрову пляшку пива.