Дівчина була у чорній футболці, на якій був напис закладу: «Мрія». Ноги офіціантки закривав довгий чорний фартух. Її довге світле волосся було зібране ззаду в хвостик. Довга гривка на один бік майже доторкалась до підборіддя. Блондинка мала пірсинг у лівій ніздрі.
- Дякую, Іваночко, - сказав Ігор.
- Дякую! - промовили один за одним співбесідники.
- На здоров’я, -побажала білявка.
-«Реал»- один нуль. Але така заруба була, - зробив ковток прохолодного Лонюк.
- Ну так, ті іспанці класно грають у футбол. Не то що наші каліки, - пробував на смак пиво Тарас.
- Тарасе, що ти мелеш. То зовсім інший рівень. Уяви собі, що у одній четвертій фіналу Ліги Чемпіонів Київське дербі. Або хоч Українське, -запропонував Радік.
- А що останнє зовсім реальне, - відхлебнув з пляшки Міша.
- Хіба що через років двадцять така херня станеться, -припустив юрист.
- Чого, були ж і у чверть фіналі, і у півфіналі, і у фіналі, - заперечив Михайло.
- Чого? Ліги Європи, а не Ліги Чемпіонів, - Радік набрав у рота «Старе місто».
- Ну так. Щось я переплутав, - ковтав хмільне киянин.
- Але і це непогано, - Романишин заливав у горлянку пінного.
- Ну так. Але, все одно, не як іспанці, англійці чи німці, - сказав Тарас.
- Та що ти хоч, у них там справжні футбольні традиції, культура футболу, -пояснив Радіон.
- Ти маєш на увазі, що там по- іншому бухають і дивляться футбол? -запитав Михайло.
- Нє, там інше ставлення до футболу як такого. Це справжня битва. От ель-класико. Це матч не тільки між «Реалом» і «Барселоною». Це теперішнє протистояння між Кастилією і Каталонією, між владним центром і найбагатшою з провінцій, - зробив черговий ковток пива прокурор.
- А в нас що не так. Ті самі «Динамо» і «Шахтар» - перевертав «Чернігівське» Михайло.
- В нас тут все похлєще. Тут йде політична заруба між регіонами, - відпив з бокалу Андрій.
Іванка приносить закуски.
- Дякую, Іваночко, - Ігор.
- Спасибі, кралечко! - Возняк.
- Будь ласка, - ввічливо Іванка.
- Я б сказав, що в нас боротьба йде між олігархічними кланами, а не між регіонами, - констатував Пучков.
- Я чув, що у вас там, в столиці, за Яника, піпець скільки донецьких братків було. То правда? - насилюючи на зубочиску шматок буженини запитав Шипайло.
- Що ти даєш такі дебільні питання. Ніби тут мало донецьких було? - запихаючи до рота кусок сиру, відказав Ігор.
- У мого швагра ці уроди ресторан віджали, суки! - чавкав товстун.
- Та, все одно, там більше було, - включив « хліборізку» вусач.
- Та ясень пень, - пережовував м'ясо Андрій.
- Я взагалі-то чув, що якраз через це переселення у столицю братків з Донбасу і кияни почали революцію, - прищурившись ,сказав Тарас.
- Хуй там. То ми, бандерівц,і все почали і все закінчили! Якби не ми, то б хуй би щось ті кияни зробили, - злегка грюкнувнувши бокалом по столу,запевнив Андрій.
- Так. Але якби не піднялась столиця, то б ви теж нічого не зробили, -зроблив ковток Михайло.
- Хлопці, що ви за херню сваритесь. То Україна повстала, а не тільки Київ і Захід. Я особисто одну ніч на Майдані провів в палатці Полтави, - кусав смажене м'ясо Радіон.
- Так, я сам знаю євромайданівців з Донецька, - кидав до рота шматок смаженої підчеревини Пучков.
- Що не кажіть, але тоді там такий дух літав. Не було різниці, звідки ти і якою мовою говорив. Всі там були одинакові. Добре ставлення було до кожного, - жуючи, промовив Лонюк.
- Толерантність, - підвів риску під слова прокурора Ігор.
- О, ця вся толерантність нас і погубить - відрізав Возняк.
- Що ти маєш на увазі, Андрію? - спитав, роблячи ковток пінного, прокурор.
- Ми українці занадто толерантні. Всіх до себе пускаємо. А потім з ножем в спині питаємо: «Що ми не так зробили?» - відкинувшись на спинку лавки, відповів Андрій.
- А що ми маємо робити? Всіх бити?! - обробляючи чергову скибку сиру, долучився до розмови Романишин.
- Чого зразу бити. Жоще до всього ставитись. Показати, блядь, свої зуби треба! - грізно відрізав Возняк.
- Які зуби? Ми зараз в сраці. А там зубів немає, - промимрив з набитим ротом Ігор.
- Та як би там не було, чи де б ми не були. Нам потрібно нав’язувати свою гру, а не грати за чужими правилами, - чавкаючи відказав Возняк.
- Грати за своїми правилами. А у нас є такі правила? У нас навіть закону людського немає, - сердито мовив Тарас.
- Що ти таке трендиш? У нас є закон. Це я тобі як юрист кажу, - випиваючи хмільного сказав Радіон.
- Та він то є, але хто його дотримується? Ми з тобою. А цим гандонам, що Верховній Раді насрати на них. Вони, блядь, мають недоторканість і їм похуй на все!, - розійшовшись майже кричав Шипайло.
- Всьо, стає пацани за ту політику трендіти, а то від неї в мене печія, - тримаючись за правий бік почав сміятися Ігор.