- Згадай гівно, ось і воно, - озвучує усну народну творчість вусач.
- Що ти там кажеш, Тарасе? - не розслухав компаньйона Романишин.
- Питаю, чого ви так довго? - викручується Тарас.
- Так сі стало, - зводить плечами Андрій.
Михайло, щоб не вставати на черговий напад недостачі нікотину у крові Возняка, сунеться ліворуч до Лонюка. Курці сідають за стіл.
- О, ми якраз вчасно прийшли, Андрію, - потирає руки товстун.
- Ну що, мужики, - тягнеться до медовухи Возняк, - промочим трохи горло, - починає розливати спиртне по п’ятдесятиграмівках.
- Мені чу-чуть, - показує малу дозу пальцями лівиці Міша.
- Що ти як маленький? - наливає повну склянку.
- Я згагадав класний анекдот, - Тарас.
- Давай, після того як вип’єм, розкажеш, Тарасе, - Возняк піднімає стопку.
- Ну, браття, вип’єм за нас і за нашу неньку Україну. Слава Україні! - проскандував слідчий.
- Героям Слава! - сказали товариші і перевернли напій собі в горялнку.
- Так що там за анекдот, Тарасе, ти мав розказати? - Радік закусуючи.
- Знаєте, які два слова вивчає за два дні іноземець в Україні? Будьмо і чу- чуть, - сміється Тарас.
- Цей анекдот старий як світ, чоловіче, - допиває пиво Ігор.
- А я не чув, - Радіон жує смажене м'ясо.
Чоловіки мовчки закусують випивку, чавкаючи на повні роти.
Іванка підносить м’ясну страву і шматочки чорного хліба.
- Дякуєм, Іваночко, - Ігор.
- На здоров’я, - офіціантка.
- Ну що, до м’яса? - береться за фужер Возняк.
Розливає медовуху по скляних посудинах.
- Ну, хлопці, другий за дружбу! - перевертає склянку Романишин.
За ним по повторили компаньйони.
- А що там з тим ексгбіціоністом? Є якісь зачіпки? - Тарас посмакував пінного.
- Та де там. Ні хуя немає, блядь! - чавкає Андрій.
- Ми тільки знаємо, що цей чоловік має пістолет калібром 9,2..., - Міша.
- «Макаров», - Шипайло перебиває колегу.
- Так, пістолет Макарова. І він є дуже влучний стрілок, - ковтає прохолодне Пучков.
- Як я знаю, цей пістолет був у радянських міліціонерів, - Радіон випиває пива.
- А ти думаєш, зараз ми що носимо? - Ігор натикає на зубочистку підчеревину.
- Ей, ти казав, що від жареного в тебе печія, - Возняк.
- Та на один то мож. Чи ти мені шкодуєш, Андрію? - з посмішкою спитав товстун.
- Та ти знаєш, Ігорку, мені для тебе нічого не шкода, - з веселістю на пиці Андрій і собі натикав м'ясо.
- То можливо, це хтось із ментів, із ваших? - відкусив шматок чорного хліба прокурор.
- Ну це один з варіантів, - робить собі м’ясну канапку Михайло.
- А знаєте, що Міша в машині пиздів? - тримає за плече київського колегу. - Що в Франківську орудує банда дрочунів, ха-ха! - випльовуючи невеликі шматочки пережованого м’яса, сміється Возняк.
- Та пиздиш, ха-ха!! - Шипайло випускає крізь зуби залишки канапки.
- Знаю, що це звучить по-дурному. Але це може бути однією з версій, - зробив ковток світлого.
- Та ти слабуєш, чоловіче, - сміється Ігор.
- Я йому те саме сказав, Ігорку, - витирає дрібні сльози на очах Андрій.
- Не обіжайся, Міш. Але це дійсно херня, - знову бере за плече столичного оперативника Возняк.
Руки останнього направляються у бік пляшки зі спиртним. Слідчий розливає медовуху.
- Третій за любов, хлопці! Оскільки баб немає, можна пити сидя, - заливаючи до рота горюче товстун.
Випивши оковитої мужики, починають хто закусувати, хто запивати її пивом.
- Добре, мужики, мені треба вийти до кабінету, - встав з дерев’яної лавиці Андрій.
- Припекло? - з посмішкою Шипайло.
Возняк дає ствердну мовчанку. Слідчий неквапливо прямує до туалету, котрий розташувався недалеко від виходу.
- Цей хуй, дрочун йобаний, все місто на вуха підняв, сука! - розгнівано промовляє Тарас.
- Моя Ліза і малі бояться самі на вулицю вийти, блядь, - взяв до рота ще одну підсмажену скибку підчеревини Романишин.
- І не кажи, Ігорку. Моя Христинка теж боїться виходити надвір увечері. Мушу тепер кожен раз її на роботу возити, -каже прокурор.
- Це якийсь дурдом, хлопці! - сердито промовляє Ігор, чавкаючи.
- Ми злапаєм його, мужики! Я вам слово даю, - впевненим голосом говорить Михайло.
- Хто ми? - здивовано запитує Тарас.
- Я з Андрієм, - допиває останні краплі пива Пучков.
- Ти що реально, блядь, думаєш, що то лиш ти і Возняк цього дрочуна лапаєте? То, блядь, ціле управління на вухах. Такої хуйні вже з 2007 року не було! - розлючено виголошує Шипайло.
- Але це наша справа. Ми головні слідчі, - обурено сказав киянин.
- Ти б ще сказав, блядь, головні детективи! Ти що фільмів передивився. Цим ішаком в плащі тепер все наше управління займається. Всі менти, всі патрульні, блядь, за цим дрочуном ганяються! - не жарт розійшовся Тарас.