- Коротше, чувак, ти сам знаєш, що Сладкий знає толк в цих справах. І нам без нього це все не провернути, - розгойдуючи чорного пакета, трохи затинаючись, промовив Вова.
- Піздець він знає толк! Та його за таку хуйню якраз і взяли... - розлючено жестикулюючи, висловився Євген.
- Коротше, не зайобуй, Жек. І так на душі хуйово, - скривившись, промовив Сеньків.
- Хуйово?! Ше би нє, з такими масками, блядь, - вихопив пакет з рук товариша Гуревич.
- Подивись на це гівно, Сень! - витягнув дитячу маску кролика з чорної торби. - Ми що, блядь, на утреніку, сука! - махав маскою перед обличчям друга.
- Що ти на хуй мутиш? - Сеньків вихопив маску разом з пакетом з рук імпульсивного співрозмовника. - Ти ж нас, коротше, палиш, хую дурний! - оглядаючись довкола, закинув маску назад у пакет Вова.
- Та йди ти на хуй, Сень! - фиркнув на товариша Женя.
- Сам іди на хуй! - послав мажора у відповідь Володя.
Після взаємного обміну ввічливостями, друзі побачили, що до двору заїжджає білий «ВАЗ 2101». «Копійка» вся обшарпана і побита. Зразу, впадало у вічі заіржавіле ліве крило машини, котре не дуже вдало було замальоване білою фарбою. Також було помітним, що номерний знак жигульки був явно не від неї.
Як би не виглядала «копійка», вона їхала. Правда, не без перебоїв, але їхала. Двигун автомобіля видавав страшні звуки, ніби під капотом жигульки помирала німа корова.
- Піздець, машина! - висловив незадоволення цим дивом техніки Гуревич.
- Та стулися уже, коротше, Жека! - відрізав Сеня.
Коли «ВАЗ» став коло хлопців, одразу відчинились передні дверцята. Із салону йшов неприємний запах, від якого одразу хотілось затулити руками носа. За кермом сидів усміхнений Сладкий.
На ньому був дещо замалий на нього чорний спортивний костюм з двома жовтими смужками, котрі були з двох боків від плечей і аж до п’яток. З-під спортивки випирало пузо водія.
Барига був чисто виголений як на лиці, так і на голові. Очі його були скляними. За цією далеко не останньою дрібницею ховалось кілька міліграмів героїну, які прийняла вена товстуна.
Салон машини виглядав, як розпатлана повія. Сидіння, котрі були обтягнуті незрозумілою червоно-сірою тканиною, були порвані. З них у різні боки випирав поролон.
Незважаючи на всі вище переліченні нюанси, юнаки сіли в авто.
- Здоров, пацани! - весело промовив барига, потискаючи хлопцям руки.
- Чувак, коротше, що ти з собою зробив? - відразу запитав Сеня, показуючи на зачіску водія.
Машина рушила з місця, викидаючи густий дим на ігровий майданчик.
- Вчора перед ділом вирішив побритись. А то вже заїбала та борода, блядь! Ну трохи захопився, гг, - сміхом закінчив пояснення Сладкий.
- Трохи захопився? Сладкий, коротше, та ти лисий як... хуй, блядь! - почав ржати з бариги Вова.
- За то, маску легше надівати, гг! - продовжував гонити сам з себе Сладкий.
- Ти що обдовбася, Сладкий?! - з запитанням вліз у діалог Женя.
- Чу-чуть, - давлячи либу, відповів лисий водій.
- Йоб твою мать! Сладкий, ти що охуїв? - розлючено промовив Гуревич, висунивши голову між передні сидіння .
- Пішов ти на хуй, кучерявий. Я трохи прийняв, блядь, щоб розслабитись, - спокійно сказав товстун .
Бандити виїжджали на вулицю, заповнену машинами. Зупинились біля помаранчевого будинку, чекаючи своєї нагоди, щоб вклинитись у повільний потік механізованого міста.
- Ти що, блядь, розслаблятись приїхав, мудак?! Ну всьо, нам кранти! - заклавши руки за голову, впав на спинку заднього сидіння Гуревич.
- Блядь, не каркай, підерас! Сеня, скажи свому другові, хай не каркає, - нервово говорив Сладкий.
- Так, коротше, чувак, не каркай! - підтримав водія Вова.
- Та пішов ти на хуй, Сень! - роздратовано відправив за усім знайомою адресою товариша Євген.
Біла «копійка» виїхала на вулицю. Потік машин повільно просувався по дорозі.
- Та розслабся ти, Жек! На закури, коротше - простягав назад розкриту пачку сигарет Сеньків.
- Це що, блядь, «Kent»? - здивовано спитав Женя.
- Нє, блядь,.. коротше, хуй на паличці! А що по твоєму? - гнів перекотився на Володимира.
Приставши на пропозицію товариша, Гуревич витягнув цигарку разом із запальничкою. Прикуривши сигарету, він віддав решту Сені. Після кількох затяжок хлопець заспокоївся. Те саме зробив і Сеня. Прикуривши цигарку, Володимир відчинив вікно. Спокійним поглядом він дивився на перехожих, видихаючи СО2 з легень.
Євген очима почав шукати ручку для опускання бокового скла. Не знайшовши її на правих дверцятах, він переключив погляд ліворуч. На лівих дверях була потрібна ручка. Взявшись за неї спочатку лівицею Жека намагався покрутити її. Ручка була заштопорена. Права рука також не допомогла.