- Сладкий, у тебе ззаді вікна відкриваються? - запитав Гуревич.
- Нє, тільки спереді, - не повертаючи голови, відповів водій.
Євген посунувся вправо. Нахилився до спинки сидіння Сенькова. Кучерявий юнак почав видихати дим у переднє віконце.
- А де, коротше, ти дістав цю розвалюху, чувак? - забруднюючи атмосферу, спитав Сеня.
- Та один мій кент хотів її здати на металолом. А продав мені за пару грам ширки, - посміхаючись, відповів товстун.
- Та ти пиздиш, Сладкий? - усміхнено сказав Вован.
- Дай затягнути, - попросив барига у Сенькова.
Той у відповідь простягнув до нього руку, між пальцями котрої була затиснута цигарка. Зробивши глибоку затяжку, Сладкий продовжив:
- Та який хуй мені тобі брехати, Сень? - мовив лисий .
- А на який хуй ти на жигульку повісив чеські номери?! - розлючено спитав Жека.
- Мусори, суки, зразу наші номери по базі проб’ють! А я їбав свого кента підставляти, - змінив веселий тон барига.
- А нас, сука, можна! - відкинувшись на спинку, продовжив обурюватись Євген.
- Що ти таке пиздиш, кучерявий? - розгнівано запитав Сладкий.
- Сладкий, блядь, а ти не подумав, що зараз любий мент, сука, може нас зупинити, за те що «капейка», аж ні як, сука, не чеська машина, йоб її мать? - відверто почав нагружати водія мажор.
- Блядь! Точно, сука! - вдаривши руками об кермо, заматюкався барига.
- Та пизда нам! - заклавши руки за голову, почав нити Жека.
- Не каркай, блядь! - майже вунісон викрикнули Сладкий і Сеньків.
- Коротше, назад і так пізно відступати, Жек, - заспокійливо промовив Володя.
- Ти правий, чувак, - опанував коктейль себе Женя.
«Жигулі» втрапила у затор. Кілька хвилин у машині панувала тишина. Вона заставляла грабіжників задуматися над всім, що їм слід зробити за кілька хвилин. Хлопці розуміли, що даний день може поділити їх життя на до і після. Проте вороття не було. Або пограбування, або відрізаний член Сені у руках Гожо. Вова не хотів прощатись із своїм найкращим другом.
Гуревич, як би він себе не переконував у тому, що йому знову вдасться вийти сухим із води, все ж розумів, якщо їх впіймають, ой як не солодко йому доведеться. Чи це буде в руках міліції, чи в батьківських. Покинути друга у біді Женя не міг. Та й кому потрібен друг-євнух.
Чому ж цим молодим людям допомагав Сладкий? Невже його зацікавила пропозиція Вови, що всі забрані у присутніх телефони - його? Навряд. Може, йому просто було нудно? Або заскучив за буцегарнею? Скоріш за все, барига прокурив собі мізки, і йому було просто насрати на своє жалюгідне життя. На це питання конкретної відповіді ніхто не мав, навіть сам Сладкий. Та він був зараз і тут. А більшого Вова й не бажав.
- А ви впевнені, пацани, що там є кеш? - спитав водій у пасажирів.
- Так. Ярий дає відкати мому баті щопонеділка в кінці місяця. Так що там в магазині в нього є вся готівка за вихідні, мужик, - задоволено відповів Жека.
- Чекай, чекай, пацан. Ти кажеш за Влада Ярого? - здивовано запитав Сладкий.
- Мг, - констатує Євген.
- Ти ж казав, блядь, що ми будем твого старого грабувати?! - незадоволено промовив барига.
- А хто кусає руку, яка його годує, мужик? - викинув недопалок у вікно Гуревич.
- Коротше, та який хуй кого «бомбанути», Сладкий? - запитав у гладкого керманича Володимир.
- Та один хуй, - апатично відповів барига.
- Але куда мені, блядь, їхати, пацани? - питав Сладкий.
- Та туда, куда ми тобі казали, Сладкий. Коротше, на Маркевича, блядь! - нервово докурював цигарку Сеня.
- Та ми вже на ній! - сказав барига.
- Коротше, чекай! Де ми є? - оглядаючись довкола ,запитав Вован.
- Коротше, повернеш направо на наступному перехресті, Сладкий! - пояснив Сеньків.
Повернувши, куди треба, «копійка» продовжила наближатись до пункту призначення. Салон знову потонув у мовчанці. Було видно, що всі, без винятку, грабіжники нервують, як перед першим сексом. Сеня витягнув пачку сигарет, а повернувши погляд на проїжджу частину побачив, що вже не залишається часу на перекур.
Євген закинув голову назад і заплющив очі. Він намагався звільнити голову від панічних думок, котрі штурмували його розум.
- Куди зараз, Сень? - сухо спитав водій.
- За цим салатовим будинком повернеш направо, - показуючи пальцем на п’ятиповерхову будівлю, відповів Сеньків.
Сладкий виконав вказівку Володі. Заїхавши за будинок, вони побачили пункт призначення. На його вивісці великими бузковими літерами писало «Рендеву».
- «Рендеву»? Що за підерська назва? - сказав барига, під’їжджаючи до кафе.
- Не підерська, Сладкий, а французька, - поправив співучасника Женя.
- Один хуй, гг... - заглушивши мотор, сказав водій.