- Рома, блядь! Виключи, той йобаний будильник!! - кричить злий на сусіда Вася.
Неохоче піднімається сонне тіло. Ковдра здається вагою у тонну. Очі не намагаються побачити новий день. Хоча, який там день. Кімната ще пірнає у темряві. Штори наглухо закриваюьь вікна, за якими сонце ледь прокидається.
Рука навпомацки намагається знайти гіпоцентр нестерпного шуму. Шарудить макулатура на тумбочці поблизу ліжка. Стільниковий замовкає. Голова стрімко падає на своє початкове місце - подушку. У заплющених зіницях ще пробиваються незакінчені сни.
Блядь, знову, цей сраний звук. За цієї нестримної мелодії, що знищує останні обриси сновидінь, які зайняли такі влучні позиції у свідомості, чується голос колеги:
- Я зараз тебе і твій йобаний мобільник, захуярю!!
Великий палець правиці затискає рятівну червону кнопку. Праве око з потугами, та все ж таки, визирає з-під важезних повік. Ще раз натискається кнопка з червоною трубкою. На екрані вибиється чотири цифри - 08:01. Вони миттєво активізують розум, що бігом намагається збігтись докупи.
- Як, блядь, вже по восьмій?! - констатує факт Роман.
Він розуміє що проспав, хоча накручував будильник на 7:40.
Ще залишається всього нічого: півгодини до початку уроку. З матюками хлопець встає з ліжка:
- Як я, сука, так проїбав?!
- Та хтось тут може спить, йобана в рот! - бореться за свій сон Сандюк.
Ноги вовтузяться з чорними джинсами, розкидаючи стопи у різні боки. Під носом бурмочить невиспаний голос. Прийшла черга футболки. Остання виглядає як з коров’ячого рота. Дивлячись на неї, Ромко розуміє, що це нікуди не годиться. Рвучко зриває її з себе. Босі стопи взуваються у гумові тапочки.
Біжить в іншу в кімнату. Їх розділяє вузький коридор, в якому чорт око виколе. Хлопчина одразу знаходить вмикач. Світло ріже вранішній зір Кошика. По очах ніби вдарило струмом. Вони одразу ховаються за повіками. На гру в піжмурки немає часу.
Напівголий Роман влітає у кімнату сусідів. Вони зараз перебувають у невидимому трансі. Математик у своєму репертуарі нахрапує мелодію чергового сновидіння. Назар незворушно бачить ілюзії, що ковзають у його підсвідомості.
Не помічаючи своїх друзів, юнак порушує тишу. Він зі скрипом відкриває шафу. Виймає кілька вішаків з сорочками і кладе їх прямо на хроплячого Артура. Знайшовши потрібний вішак, Ромко знімає з нього сорочку. Діставши те, що хотів, студент кладе одяг на місце та вибігає з кімнати. Перейшовши через поріг, він раптово повертається на місце злочину. Кошовий забув піджак - неодмінний елемент одягу вчителя.
- Ти заїбав, Ром! - невиразно промовляє сонний голос Даниленка.
- Я вже йду, спи, - виправдовується Кошик.
Вийшовши з обителі сну і тиші історик розуміє, що добряче змерз. Ще б пак, у гумових шльопках і джинсах не дуже зігрієшся. Одягає майку, що за узорами недалеко втекла від футболки. Дивиться на зловісний екран телефона, який вже якось... показує 8:12.
Біла у вузьку синю і червону смужки сорочка заскакує на плечі юнака, наче цирковий акробат на коня, що біжить. Ґудзики самі защіпаються на сорочці Роми.
Шкарпетки. Але де вони, блядь?! Ромко відкриває тумбочку з одягом, та там нічого не бачить. Натискає вимикач. Світло від люстри заповнює приміщення. Вася, прикриваючи лице подушкою, не має сили на погрози і докори. Знайшовши те, що шукав, Кошовий бачить друга у позі ембріона і вимикає світло.
Ванна кімната затоплена негативними емоціями, які виходили з молодого спеціаліста. Рома промиває заспане обличчя холодною водою. Вона, наче крижані уколи, приводить до тями хлопця.
- Бля, навіть немає коли почистити зуби! У куртці має бути жуйка, - про себе подумав історик.
Темно-коричневий піджак, що переливається на світлі, вже на Ромкові. Черевики , напастованні чорним гльобеном, заходять на стопи практиканта.
-Ху, є жуйка - перевірив кишені чорної куртки практикант.
З її правої кишені появляється біло-синя обгортка від Orbit Winterfresh. У ній ще дві жувальні гумки. Довго не думаючи, Рома відпраляє одну до рота.
Зайшовши до ванної кімнати, він дивиться в очі того іншого хлопця в дзеркалі і промовляє до нього:
- Сьогодні твій день.
Ведучи внутрішній діалог, студент одягає теплу балонову куртку. Забравши зі своєї кімнати складений портфель, гаманець та стільниковий , Кошовий йде назустріч новим помилкам.
***
Роман забігає до школи. Його зустрічає охоронець, чи то вахтовий, Сашко. Він пронизливим поглядом поїдає Кошика зі свого посту. Очі Роми спрямовуються праворуч убік учительської. Саме над нею стоїть великий годинник, який показує, що він встиг. 8:28. Кошик біжить до дзеркала, що розміщене навпроти вхідних дверей. Знявши головний убір, юнак починає пригладжувати своє волосся.