Отямившись, Руслан сказав. - Ей пацан, ти що на утреніку?!
Та Кошик не чув слів бійця Нацгвардії. Він продовжував виконувати свій твір:
Всі навкруг у полум’ї згоріли.
І Ти, як жертвенне ягня,
Не встиг ще вирости - тебе вже з’їли.
- Ей, стулись, пацан! А то дістанеш дірку в черепі, - Олійник направив зброю на молодого поета.
Рука, що тримала «РГД-5», затиснула передпліччям шию Гуревича. Руля хотів якось зупинити виконання вірша. Марно. Рома, дивлячись пронизливим поглядом, продовжував читати поезію:
Та патрон той холостий,
Тебе він не вбиває.
Ти і далі незворушний і німий,
Та душа твоя вже догоряє.
- Дякую, - закінчив читання твору Роман.
- І що тепер? Оплесків чекаєш, мудак?! - націливши пістолета на Кошика, сказав Руслан.
- Ні чекаю, поки ви, всі тут, блядь, заспокоїтесь! І перестанете чудити хуйню, - рішуче і різко відповів історик.
- Тебе що засильно переїбали, гандон? Чи ти думаєш, що ти безсмертний? - дещо підвищеним голосом напирав боєць.
- А яка різниця, від чого вмирати, га? Ти так зараз хочеш нас всіх тут підірвати, до чортової матері, - розмахуючи руками, сказав Рома.
- Та я бачу, що тут в когось стальні яйця появились, блядь! - раз-по-раз тикаючи стволом у бік студента з посмішкою промовляв Олійник.
- А ти думав, що лиш в тебе залізні йони між ногами, мудак? - не поступався у словесній дуелі Роман.
- Мудак?! Хлопчику, та я зараз з твоїх яєць фрікасе зроблю, сука! - погрожував Кошовому десантник.
- Добре, мужик, заспокойся. Ти ж військовий. Певне, був на війні. Бог не дав тобі там померти. То нащо тобі помирати зараз? - зменшив обороти Рома.
- А ти що, на хуй, священик? - запитав Руля.
- Ні, я історик. Хоча в мене і було релігієзнавство, - повідомив Кошик.
- Ось, де я тебе бачив, сука! - викрикнув Жека, затиснутий у смертельних обіймах.
- Я тебе знаю, мудак! Ти Гуревич, правда?! - звернувся до Жені Роман.
- Ні. Ні, я не він, - почав виправдовуватись Євген.
- Та ти це, блядь. В тебе ще батя шишка якась! Чекай, чекай, - крутячи вказівним пальцем, згадував історик.
- Точно, та він, блядь, депутат там того скликання, правда? - показував пальцем на Гуревича Кошовий.
- Нє, ти мене з кимось путаєш, - сказав злодій у кролячій масці.
- Ми з тобою, блядь, в одному інституті учимся, чувак. Лиш я історик, а ти політолог. Ти ще з моїм одногрупником тусуєшся - Васею Сандюком. Та й в кого, блядь, ще з присутніх батя може завалити цього мужика баблом, -показував рукою на військового Кошик.
- Блядь! - відвертаючи голову, понуро сказав Сеня.
Сеньків і надалі тримав на мушці свого газового пістолета солдата.
- Якого хуя ти нас палиш, мудак? - спитав Женя.
- Та ти, підерас, коротше, і так нас вже спалив, сука! - розгнівано промовив Вова, тицькаючи в кучерявого хлопця стовлом.
- Я не догнав, блядь, цей хуєсос нас здасть мусорам?! - націлився на закривавленого хлопця Сладкий.
- Мене заїбала ця маска, - скинув пластикову кролячу морду з лиця Євген.
- Ей, уйобки, в мене тут «РГД-5» в руках, суки! - притиснув ще більше шию Євгена.
- Що? - спитав Сеньків.
- Граната, блядь, уйобок! І я зараз вас тут всіх, сука, здам на той світ, підери! - кричачи, озвучував план своїх подальших дій десантник.
- Гов, мужик! Чекай! Швець, правильно? Швець, мужик, на хуй тобі зараз вмирати? В тебе ще все життя попереду, - намагався надоумити Рулю Роман, показуючи руками сигнал «стоп».
- Яке це життя, блядь! Мене, пацан, вже так заїбало це все. Ти подивись, що твориться, - махнув пістолетом убік бандитів Олійник.
- Всім на всіх по хуй. По хуй, на інших людей, на своїх близьких, на свою державу. Всі лиш дивляться за собою. Як набити пузо жратвою, а голову хуйньою, блядь! - розмахуючи пістолетом, промовляв військовий.
- Але, Швець, так завжди і всюди було. Я тобі як історик кажу. Люди, в першу чергу, весь час дивляться, щоб їм було добре. Це інстинкт самозбереження, мужик! - перервав слова Руслана Кошик.
- Нє, пацан. Це не інстинкт, це похуїзм. Всім на все по хуй. Пацани, такі як ти, ідуть на смерть заради вас, гандонів, а ви, уйобки, блядь, називаєте, їх далбайобами, - проводив зброєю по присутніх Олійник. - Дивитесь в ці тупорилі ящики і думаєте, що ви все знаєте. Сильні, блядь, стратеги, сука! - кричав амбітний солдат.
- Та в мене, мужик, така сама хуйня. Кожен, сука, мудак, який подивився документалку або прочитав одну історичну книжку, робиться сильним істориком, блядь! І починає, дебіл, вчити мене історії. Бо він, сука, подився два кіна про Другу світову, а я, мудак, лиш по ній свою дипломну, блядь, написав! - не менш емоційно говорив Кошовий.
- Як мене бісять, ці всезнаючі гандони, блядь. Але чогось вони, підераси, не хочуть іти воювати. А лиш пиздіти вміють. Нічо. Я їм, сукам, покажу пекло, яке проходять пацани там, на Домбасі, - розгнівано говорив Олійник