Сладкий почергово брав на приціл співрозмовників, залежно від того, хто говорив. Барига не розумів, де він знаходиться і що відбувається навколо. У жирного бандита починались галюцинації. Йому здавалось, що навкруг нього не люди, а якісь розмиті істоти. Героїн робив своє діло.
Сеня через отвори у масці перелякано дивися довкола. Його обличчя парилось під штучною пикою, і весь він був вкритий смердючим потом. Зброя Вови була направлена на військового. Хоча він добре розумів, що вона йому навряд допоможе. Розум Сенькового переповнював розпач і страх від непередбачуваного . Бо у будь-якому випадку це добром не закінчиться.
Жека думав , як йому вибратись живим з кафе. А на все інше йому було начхати.
- І що ти думаєш, блядь, якщо ти зараз тут підірвешся, то ти все зміниш? - спитав Роман.
- Так, блядь, зміню. Я хочу, щоб всі ці гандони, побачили, що таке війна. Відчули її страх. Щоб ці, йобані політики, звернули увагу на нас, блядь, - солдатів, - ненажарт розійшовся у висловлюваннях і емоціях Руслан.
- Політики побачить твій розкиданий по всій кафешці труп, а збоку плакат «Я не хочу бути героєм України. Не цінує героїв, моя країна», і зразу поймуть: «Як же хуйово ми ставимось до наших солдат. Треба міняти систему». Так?! - з пронизливим поглядом запитав Кошик.
- Звідки ти знаєш, що там написано? - здивовано спитав солдат.
- Я тоже «Тартак» слухаю! Ти реально думаєш, бля, що всі одразу звернуть увагу на солдатів і на прогнилу систему? - те саме питання поставив Роман.
На лиці десантника була помітна розгубленість. Він не знав, що відповісти хлопцю з розбитим лицем.
- Хуй тобі! Ніхуя, блядь, не зміниться. З тебе зроблять єбанутого і все, - пророкував історик.
- Та пішов ти на хуй, уйобок. Я знаю, що маю виконати, блядь, свій обов’язок, - пригрожував Ромі пістолетом Руслан.
- Який, в пизду, обов’язок? Захуярити нас тут всіх, - знявши резинового Фантомаса з обличчя, почав відмовляти демобілізованого солдата Сеня.
- А ти, сука, взагалі завались. А то я зараз, блядь, тебе, гандона, вже за -хуярю! - перевів приціл своєї «пушки» на Вову.
- Швець, ти думаєш, блядь, що всі забили хуй лиш на солдат? А що маєм казати ми, студенти? - почергово показуючи правицею на себе і Жеку, запитав Кошик. - Я, блядь, п’ять років відучився в тому сраному Прикарпатському. І шо? І всім похуй на мене. Хтось дав мені якесь направлення на йобану роботу. Ага, хуй, - показав статевий орган жестами рук Рома. - І кого я маю, блядь, питати за цю срану роботу, га? Ходити, як жебрак від школи до школи! Ну най буде, мене взяли туда на роботу. І я такий нев’їбенний вчитель, педагог і вся ця хуйня. А мій колєга поїхав в Польщу на будову і має в місяць, як я за півроку. Питання: на хуя мені цього універу було треба? Я б міг зразу їхати на будову закордон, блядь! Та в мене вже півгрупи візи виробляє. А таких, як ми, до хуя! І що ми всі маєм собі кулю в голову пускати, га?! - приставив собі до скроні палець у вигляді пістолета історик.
- Ви, блядь, щури йобані! - розгнівано сказав Руслан.
- Але ми маєм якось виживати. І так всі на хуй виїдуть. Бо всім на нас похуй, - вставши з місця, продовжував промивати мізки Олійнику Кошовий.
- Сядь, сука, назад на місце! - показуючи дулом на диванчик, наказував Руслан.
Роман підвівся на ноги і цим привернув увагу Сладкого. Бандит не розумів, про що говорить закривавлений юнак. Проте баризі робилось лячно від самого його вигляду.
- Нащо тобі, сука, підривати, всіх цих людей, - показував руками на відвідувачів Кошик. - Щоб потім Кисельов і кремлівська компанія, мали блядь, ще одні шокуючі новини про хохлів: «Боец «Правого сектора» взорвал невинных людей в Ивано-Франковске»! - продовжував амбіціозний монолог Рома.
- Я не з «Правого сектора», - розпачливо промовив Руслан.
- А їм по хуй. Як треба буде, вони з тебе Білосніжку зроблять, - тикав пальцем в десантника Кошик.
- Але, мужик, блядь, подумай, ким ти станеш після цього? Терористом, блядь! Терористом. Якраз одним з тих йобаних колорадів, проти яких воював, сука! - розлючені та правдиві слова виходили з вуст студента.
- Ну якщо ти вже так хочеш себе вбити, бля, то пусти собі кулю в голову, і з кінцями. Та застрілитись, сука, може кожен слабак. А ти боєць! Та ще й боєць ЗСУ, - хотів опам’ятати солдата Рома. - Ти маєш боротись, блядь, а не здаватись. Твоя смерть буде поразкою. Ти живий, блядь, зможеш більше зробити для Батьківщини. Ти можеш стати для інших солдатів взірцем. Люди діляться тільки за однією ознакою. Немає різниці, якої ти національності чи раси, якого віросповідання і якою мовою ти говориш. Головне, що в тебе тут - бив себе в груди історик. - Одна людина може змінити життя цілої держави і відродити Україну. Бо не нація створює націоналізм, а націоналізм створює націю. Не система вибудовує громадян, а громадяни вибудуовують систему. Треба міняти себе в першу чергу, а згодом все навколо себе. І показувати правильний приклад, а не підривати все до чортової матері! - на патріотичній та яскравій ноті закінчив свою промову Кошовий.