Солоні краплі, що лились з очей Євгена падали на поблідле обличчя Сенькового. Женя продовжував відчайдушно виводити друга зі сну зі словами, котрі були більше схожі на якусь маячню:
- Давай, Сень, вставай, блядь. Харе, треба валити звідси.
Його дії досягнули мети. Вова розплющив свої очі.
- Ми, коротше, на небі, Жека? - перше, що сказав після непритомності Сеньків.
- Нє, мудак, ми живі, - сльози щастя продовжували литись з очей Гуревича.
Женя затиснув Вовину голова в своїх обіймах.
- Шо ти? Коротше, де ми є? - відкинувши заплаканого друга в сторону, Сеньків почав оглядатись довкола.
Перед собою Сеня найперше побачив, як якийсь мужик у чорному пальті «в’яже» смертника. Солдат не чинить найменшого спротиву цьому чоловікові. Зразу коло них сидить закривавлений оратор. А його поранене плече перев’язують офіціантка і ще якась жінка у синьому костюмі.
Права рука, якою Вова обпирався об плитку, щоб підвестися, була мокрою. Подивившись на неї, Сеньків побачив, що вона вся в теплій червоній крові. Погляд його спрямувався на місце, звідки вона витікала.
Розкидавши у різні боки руки і ноги лежало бездиханне тіло Сладкого. У черепі жирного спільника була величезна дірка. Саме з неї витікав струмок еритроцитів і лімфи.
- Ей, Сень, - намагаючись привести товариша до тями, Гуревич ще раз ляснув його по пиці, - треба, уйобувати!
Зрозумівши, що кращого моменту для втечі не буде, Сеньків погодився, кивнувши головою. Він піднявся на ноги. Женя вихопив із застиглих рук Сладкого пістолет. Направив ствол на військового та на чоловіка, який заламував його руки.
- Ей, підераси! Руки вгору, суки! - звернувся до чоловіків Жека.
- Хлопче, ти не розумієш, що ти робиш, - спокійно сказав Пучков, повільно піднімаючи руки.
В одній з них була затиснута граната, а в іншій пістолет.
- Все я, блядь прекрасно розумію, мусор! Викинь пушку бігом, блядь! - крикнув до міліціонера Євген.
Михайло відкинув пістолет на підлогу.
- А тепер копни його в нашу сторону, сука! - ще раз наказав правоохоронцю Жека.
Слідчий виконав наступний наказ. Кучерявий бандит забрав міліцейську зброю собі.
- А ти, боєць, чого не піднімаєш рук, блядь, га? - взяв Руслана на мушку свого «газовика» Сеня.
- Вибач, пацан, але я не можу, - обернувся спиною до злодіїв Олійник.
Його руки були зв’язані.
- Коротше, ми звідси, блядь, спокійно виходим, поняли, суки! - забрав зі стійки світло-синій кульок, набитий готівкою, Вова.
- А ти, гандон, - звернувся до хлопця в жовтій футболці Женя, - кинь мені пакет «Boss», - показав на чорну тару.
- Хлопці, зараз тут буде наряд міліції. Не робіть дурниць. Все ще можна загладити, - спокійно і врівноважено вів переговори Михайло.
- Та він пиздить! - звернувся до спільника Сеня.
- Ага, всі мусора пиздять! - панічно сміючись підтримав товариша Гуревич.
- Нічого я не брешу. Перед тим, як сюди зайти, я виклав наряд міліції. Через пару хвилин він буде тут, - продовжував переконувати бандитів здатися слідчий.
- А ми вже, хуй його знає, де будем через пару хвилин, - витягнув із закривавленого спортивного костюма Сладкого ключі від жигульки Сеня.
- Та відпустіть їх вже, пане міліціонер! Вони стільки пережили за це йобане бабло, - угамувавши біль і емоції, промовив Рома.
- Бачите, пацан діло каже, пане міліціонер, - направлявся спиною до дверей кучерявий грабіжник.
Вийшовши з «Рендеву» Женя крикнув: - «Аревуар!» - й побіг до білої жигульки.
Пучков хотів був кинутись навздогін за злочинцями. Та правоохоронець не мав з чим вступати у погоню. Олійник теж стримував Михайла. Руслан здавався слідчому більшою рибою, ніж мальки, котрі тікали з місця злочину.
Заскочивши в автомобіль, Гуревич одразу запхав ключі у замок запалювання та перекрутив їх. Та жигуль ніяк не відреагував. Дивлячись на перекручені ключі, Євген нічого не розумів.
Збоку на пасажирському місці сидів нетерплячий Вован. Він вже бачив перед собою дорогу, яка чим раз швидше пролітала під колесами «ВАЗ 2101». Сеня розлючено подивився на друга і натиснув кнопку, котра знаходилась під рулем з правого боку. Двигун попхикав і заглох. Жека повторив спробу, та результат був той самий.
- Жек, ти, коротше, вижав, блядь, щеплення?! - не витримували нерви Сенькового.
- Я що, сука, баран? Звичайно, блядь! - крикнув у відповідь Женя.
- А підсос витягнув, блядь?! - шукав під рулем потрібний важіль Володя.
- Який, в пизді підсос, сука?! - розлючено спитав Гуревич.
- Коротше, чувак, ти, блядь, колись їздив, на Жигульці, йоб твою мать?! - відверто почав гнобити водія Сеня.
- Я на цих коритах ніколи, сука, не їздив! - б’ючи руками об кермо, волав на спільника Жека.