- Коротше, то якого хуя, ти, блядь, сів за руль, мудак?! - підтримував високий тон розмови Вован.
- Я, блядь, звідки знав, що це гівно, якось по-інакшому їздить, сука! - лютував Женя.
Поки кучерявий мажор лютував, у голову Сенькового прийшла ідея.
- Коротше, Жек, давай пересідай на пасажирське місце. Бігом, блядь! - значно спокійніше промовив Сеньків.
- Окей, - погодився Гуревич.
Грабіжники почали переміщатись усередині автомобіля. Здалеку почулись звуки сирен, які наближались. За мить біле Жигулі було оточене міліцейськими машинами. Бандити застигли на місці.
Правоохоронці, вибігши з машин і одразу оточили кафе.
- Міша, ти там?! - крикнув у вітрину Тарас Шипайло.
Не гаючи часу, злодії почали перелізати з місця на місце:
- Давай бігом, сука! - тихо та сердито звертався до товариша Володя.
- Я вже, Сень! - вмостившся на пасажирське місце Женя.
Заскочивши за кермо, Сеньків почав заводити розвалюху вже з витягнутим підсосом. Двигун попхикав і заглох.
- Сука! - тихо вилаявся Сеня.
Друга спроба була вдалою, і цей прогнивший кусок металу завівся. Та було вже запізно.
Почувши голос колег і звуки сирени, Пучков миттєво вибіг з «Рендеву».
- Хлопці, ось там бандити, - стоячи на порозі забігалівки, тикав пальцем на жигульку Михайло.
Увага правоохоронців переключилась на біле іржаве авто.
- Стояти, міліція! - направив дуло свого пістолета на «ВАЗ 2101» Тарас Шипайло.
Та злодії і не думали спинятись. Вони продовжували повільний рух на автомобілі. Матюкаючись, Володя викручував руль жигульки. У відповідь правоохоронці почали стріляти по колесах. Кілька влучних пострілів по шинах сповільнили швидкість машини, але не зупинили її .
Міліціонери, біжучи, наздоганяли злочинців, котрі ледве сунули на своєму автомобілі.
- Зупини машину, сволоч! - кричав Ігор Романишин.
Менти повільно оточували «ВАЗ 2101». Та звір, що загнаний в кут, може укусити. Незважаючи на безвихідну ситуацію, недосвідчені злодії продовжували повільно тікати з місця великого проколу.
На їхньому шляху появилась ще одна машина з мигалками. Це була швидка допомога. Обидва автомобілі не могли розминутись через вузький проїзд зі стоянки кафе.
- Вийшли, блядь, з машини бігом, гниди! - підійшовши ближче до водійських дверцят, волав Шипайло.
- Блядь, сука! - бив кермо Сеня.
- Нам піздець, Сень! - взявшись за голову, проскиглив Євген.
- Я, блядь, сам виджу, сука! - ще раз влупив долонею по керму Вован.
- Це всьо ти, коротше, на каркав, мудак, блядь! - повернувши голову до спільника, жалівся на долю Сеньків.
- Повільно виходьте з автомобіля, - наказав молодий правоохоронець.
Пасажирські дверцята жигульки відчинились
- І руки, ішаки, підняли! Так щоб я їх бачив, блядь! - направивши на відкриті автомобільні двері зброю, видавав накази Шипайло.
З місця пасажира вийшов Гуревич. Його руки були підняті вгору і тремтіли. На лиці був розпач і страх перед майбутнім. Жека добре розумів, що він добряче уляпався.
За товаришем здався Володимир. Однак його очі палали гнівом. Обличчя було суворим і злим. Вова злився на Женю, на Сладкого, на солдата-смертника, на божевільного історика, та на себе він злився найбільше.
- Яким же треба було бути, блядь, мудаком, щоб так попасти, - докоряв собі грабіжник.
Тарас підійшов до бандита у синьо-біло-чорній спортивці. Вусач почав заломлювати злочинцеві руку за спину і поклав його на капот жигулів.
- Ну що попався, ішак! - з посмішкою промовив Шипайло.
- І не рипайся, сволоч! - застібав наручник за іншу руку Володі.
Тарас поштовхами у спину направляв Сеню у міліцейське авто. Таку саму операцію виконав інший міліціонер з Гуревичем.
- Я маю права! - сердито промовляв Євген.
- Так, ти маєш право стулити свій писок! - відрізав правоохоронець, відряджаючи кучерявого злодія у міліцейський автомобіль.
- Ти не знаєш, хто мій батя, мудак! - погрожував Женя.
- Давай, залазь в машину, сука, - безцеремонно запихав голову Гуревича у салон «дев’ятки» правоохоронець.
За неймовірною, як для обласного центу, ситуацією, вирячивши очі, спостерігали медики. Вони не розуміли, що твориться перед фарами їхньої машини.
- Ей, лікарі! Ходіть бігом сюди. Наш поранений в кафе, - махаючи правицею, кликав лікарів у «Рендеву» Михайло.
З автомобіля з червоним хрестом на дверцятах, вискочили двоє чоловіків у білих халатах. Один з них мав густі сиві вуса. Його волосся, котре було зачесане назад, теж було сивим. Чорне коротке волосся, худорлява статура, високий зріст й перелякані очі - це був інший, ще зовсім молодий медбрат.
***
Зайшовши у кафетерій, медикио стовпіли від побаченого.