- Що знову запізнюємся? - з іронічним оскалом запитує охоронець.
Сашкове черево, сховане за чорною сорочкою, гойдається. Рома не бачить цього, бо стоїть до чоловіка спиною. Проте він сракою відчуває, що живіт цього невдахи у чорному насміхається з нього.
- Мг, - з неприязню відповідає хлопець, приводячи до ладу свою зачіску.
Кошик, закінчивши чепуритися, великими кроками вистрибує на сходах.
- Слава Богу, що мені лиш на другий поверх, - промайнуло в голові Кошового.
Застрибнувши на бажаний плацдарм, Ромко прямує до кабінету історії. Він бачить, як 11-В клас стоїть коло вікна навпроти кабінету. Верхній одяг і сумки розкидані по підвіконнику. Деякі з речей валяються по підлозі. Ті, кому не вистачило місця на підвіконнику, тримають свої пальта і куртки у руках. Одні перечитують хімію, інші дуріють і репетують на цілий поверх.
- Чого ви викрикаєте на цілу школу?! Невже, так важко тихо почекати пару хвилин, поки мене нема? - сердито питається історик.
- А що таке? То ж ще перерва, Роман Іванович, - дещо обурено відповідає Коля Магас, при цьому даючи копняка Стьопі Бойчуку.
- Ну тоді пардон народ, казіться ще..., - Кошовий дивиться на годинник, і помічає, що забув його на квартирі.
Бойчук Колі відповідає тим же, проте промахується і зачіпає зелено-сіре пальто Маші Чех.
Не стримавши емоцій, Маша:
- Ти що охуїв, мудак?!
Весь клас починає реготати.
- Маш, вибирай слова, - робить зауваження Роман.
- Так, Маш, вибирай слова, - повторює фразу практиканта Коля.
- Вибачте, Роман Іванович, це пальто дві з половиною штуки коштує, а цей ідіот його мастить, - жалісно промовляє довговолоса блондинка
- Маш, - знову з докором Кошик звертається до учениці.
- Що? Ідіот це не мат, - виправдується Чех.
- Чого ви не в класі, а на коридорі стоїте? - Ромко намагається змінити тему розмови.
- Ну розумієте, клас закритий. А крізь двері ми ще не вмієм ходити, - іронічно відповідає Сергій Клим’юк.
- Ну тоді ти як наш рятівник збігаєш вниз по ключі, - радісно сказав Кошовий.
- А учням не видають ключі, - спокійно відповідає Сергій.
- Що ти брешеш, - не повірив учневі практикант.
- Так, то лиш вчителям видають ключі, - відповідає Юля Маркович.
Лунає дзвінок на урок.
Роман Іванович вручає свій портфель Юлі:
- Потримай, будь ласка.
Кошовий намагається швидко стягнути з себе чорну зимову куртку. Але йому не вдається зробити це з такою швидкістю, як він хотів. Закінчивши почате, історик передає верхній одяг Клим’юку.
- На, зроби добру справу!
Кошик мчить до сходової клітки.
- Поспішіть, а то Дмитро Мирославович не любить, коли учні уроки на коридорі проводять, - кидає йому услід Магас, маючи на увазі директора школи.
Рома збігає на сіро-чорний бетон, який служить покрівлею першого поверху. Швидким і впевненим кроком він прямує до «прилавку» охоронця Сашка.
- Дайте мені, будь ласка, ключі від двісті другого кабінету, - швидко і невиразно говорить Кошовий.
- Що ти кажеш, хлопче? - перепитує огрядний мужик в уніформі. Хоч яка це в сраку уніформа, просто чорний одяг.
- Дай...те мені, будь ласка, ключі від двісті другого кабінету! - ледь не по буквах повторюється юнак.
- Від кабінету Світлани Тарасівни? - знову перепитує Сашко.
- Так! Від кабінету Світлани Тарасівни, - відчутні ноти злості в голосі Ромка, які він всіляко намагається придавити.
- Ну так би відразу,- сказав охоронець.
- Та в тебе ж тут по номерах кабінетів, а не по іменах ключі розвішані, - не втримав злість Роман.
- Що? -вкотре не розібравши, що сказав Кошик,-запитав Олександр.
У правиці вахтера гойдались такі бажані для історика ключі.
- Нічого, ледь не вириваючи ключі з руки огрядного Сашка, відповів юнак.
Діставши бажане, Роман швидко побіг у бік сходової клітки.
- Поспіши, хлопче, а то Дмитро Мирославович не любить коли хтось запізнюється! А тим більше вчитель, - у спину попереджає Кошового вахтер.
- Мг, - затискаючи злість всередину, відповідає просебе практикант.
Зайшовши на другий поверх, студент чує розмову на високих тонах, що лине з кабінету Світлани Тарасівни.
- Та я тебе уб’ю, мудак, за це пальто! - говорить блондинка у білій кофті.
- Та нічого йому немає, - виправдовується хлопець з довгим русявим волоссям, що частково закриває йому очі.
- Та як нема. Дивись! - Маша показує на невелику пляму на верхньому одязі.
- Та то фігня. Запереш дома, - Стьопа.
- Ти собі голову запери, ідіот! - розлючено Чех.
- А ну заспокоїлись бігом! - втрутився у сварку підлітків Рома.
- Та це пальто за дві з половиною штуки! Мене батьки вдома прикінчать, - розпачливо Марія.