Уже не було нічого білого внизу її одягу. Він був закривавлений від землі до колін; її сорочка вверху місцями теж стала червоною. Її руки і меч були червоними, а обличчя було забризкане кров'ю. Я подивилася на стрілу і доторкнулася до магії Алеш; я відчувала прагнення стріли летіти, шукати теплу живу плоть. Кінчик стріли був затуплений; я заточила його пальцями, натискаючи так, як я бачила, коли Алеш заточувала свій меч. Я штовхнула у нього трохи більше магії, і відчула, як стіла поважчала у моїй руці, повна смерті.
— У стегно, — сказала я, боячись убивства. Звичайно, цоьго було б достатньо, щоб зупинити королеву. Я вказала їй на неї, і кинула.
Стріла пірнула прямо вниз, радісно насвистуючи свою пісню. Вона вдарила у ногу королеви високо на стегні, пробившись через кольчугу. І застрягла там, увійшовши наполовину у стегно. Не було ніякої крові. Королева витягнула стрілу і відкинула її вбік. Вона подивилася в сторону вікна, коротким поглядом. Я відсахнулася. Вона повернулася до різанини.
Моє обличчя пекло, як ніби вона мене вдарила, зі знайомим гострим порожнистим тиском над мостом мого носа.
— Вуд, — сказала я вголос.
— Що? — сказав Серкан.
— Вуд, — сказала я. — Вуд у ній. — Кожне заклинання, яке ми кинули на королеву, кожне очищення, святі мощі, кожне випробування — нічого з цього не мало значення. Я раптом стала впевненою. Це Вуд дивився на мене. Вуд знайшов спосіб ховатися.
Я повернулася до нього.
— The Summoning, — сказала я. — Серкан, ми повинні показати їм. Мареку і Соля, усім їхнім солдатам. Щоб вони побачили, що вона прийнята Вудом.
— І ви думаєте, що він у це повірить? — сказав він. Він виглянув у вікно, і через мить сказав: — Добре. Ми втратили стіни в будь-якому випадку. Давайте заберемо вижилих всередину вежі. І сподіваюся, що двері протримаються досить довго, щоб прочитати заклинання.
Розділ 28
Ми спустилися у великий зал і відкрили двері. Люди Барона ринули всередину — жахливо мало з тих, хто був спочатку. Сто чоловік, можливо. Вони юрмилися в залі і внизу на сходах в підвал, усі невиразні і вичерпані, з обличчями, на яких один жах змінювався іншим. Вони були раді увійти всередину, але здригалися і відверталися від Серкана і від мене. Навіть барон дивився на нас косо.
— Це не було їхне чарівництво, — сказав він, коли підійшов і став перед Серканом у залі, його люди завихрилися по обидві сторони від нас, утворюючи коло. — Мертві люди.
— Ні, і якщо ви хочете втратити решту ще живих тепер, скажіть мені, і я буду впевнений у цьому, і збережу ваші ніжні почуття наступного разу. — Серкан був виснажений, я відчувала себе так само. Мені було цікаво, як довго я спала, але я не хотіла питати зараз. — Нехай вони отримають відпочинок і їжу яку можуть знайти внизу.
Незабаром Кася проштовхнулася вгору по сходах, через нагромадження солдатів; барон відправив поранених і сильно виснажених людей вниз; з ним залишилися тільки кілька його кращих людей.
— Вони п'ють вино і пиво з бочок, — сказала вона мені пошепки. — Я не думаю, що дітям там буде безпечно. Агнешка, що відбувається?
Серкан забрався на поміст і поклав Summoning на свій трон. Він вилаявся.
— Це останнє, що нам зараз потрібно. Ідіть туди і перетворіть все в сидр, — наказав він мені. Я побігла вниз з Касею. Солдати вже пили — з складених рук і шоломів, або просто робили отвори в бочках і ловили струмки ротом, або перекидали пляшки у рот; деякі з них вже сварилися. Перекрикуючись там, де було вино, вони відчували себе безпечніше, ніж коли бачили жахи, посталих мерців і бійню.
Кася відштовхувала їх з мого шляху, і вони не наважувалися боротися з нею, коли бачили мене за її спиною; Я встала біля найбільшої бочки і поклала руки на неї.
— Lirintalem, — сказала я, з втомленим «пуш» магії, і осіла, коли вона втекла від мене і затремтіла у всіх пляшках і бочках. Солдати продовжували штовхатись, щоб схопити пляшки; пройде ще якийсь час, перш ніж вони зрозуміють, що не отримали ніякого вина.
Кася обережно торкнулася мого плеча, і я повернулася і міцно обійняла її на одну хвильку, радіючи з її присутності.
— Я повинна йти назад, — сказала я. — Тримай дітей у безпеці.
— Може мені піти з тобою? — тихо сказала вона.