— Лише кілька тіней прослизнули у ваше тіло разом з диханням; і очищення почалося одразу, поки вони ще не встигли закріпитися, — сказав він. — У її випадку зараження тривало значно довше — я не вдавався би до третьої сили, подібної до закам'яніння, без причини. Чи знаєте ви, що дерево, яке ви бачили, це серце-дерево Вуду? Там, де вони пускають коріння, знаходиться межа поширення зараження, а ходуни харчуються їх плодами. Вона була так глибоко у владі Вуду, як тільки могла бути людина. Йдіть спати. Кілька годин не змінять нічого для неї, але відпочинок можливо втримає вас від вчинення якогось нового безглуздя.
Я дуже втомилася, і неохоче визнала, що він мав рацію, хоча й відчувала, які аргументи крутяться у мене на язиці. Я відклала їх на потім. Але якби я послухалася його і його обережні поради, Кася все ще була би всередині серце-дерева, яке її пожирало і розчиняло; якби я просто ковтала все, що він розповідав мені про магію, я до сих пір була би зайнята заучуванням заклинань до повного отупіння. Він вже казав мені, що ніхто і ніколи не витягував людей з серце-дерева, ніхто ніколи не виходив незміненим з Вуду, але Яга робила це, і тепер я зробила це також. Він помилявся, як і всі ми; і міг помилятися і щодо Касі.
Я встала рано-вранці. У книзі Яги я знайшла заклинання для знищення гнилі; простий розспів, Aish Aish aishimad, і тепер працювала внизу на кухні, вибираючи місця, де цвіль виросла і закріпилася, плями гниючої штукатурки по стінах, синці на яблуках і на одній зіпсованій капусті, яка відкотилася під полицю з пляшками вина. Коли сонячне світло нарешті появилося на сходах, я пішла до бібліотеки і почала стукати книгами на полицях, поки він не з'явився, з втомленими очима і роздратований. Він не дорікнув мені; лише подивився коротко і похмуро, а потім відвернувся, не кажучи ні слова. Я ж воліла, щоб він накричав на мене.
Але він взяв маленький золотий ключик і відімкнув закриту шафу з чорного дерева на протилежному боці кімнати. Я заглянула всередину з-за його плеча: вона була повна тонких плоских листів скла, поставлених вертикально, зі шматками пергаменту між ними. Він витягнув один такий спресований пакет і повернувся до мене.
— Я зберіг його в основному як курйоз, — сказав він, — але це, здається, підійде вам найкраще.
Він поклав його на стіл, все ще в склі: сторінка розповзлася і була забруднена, багато букв мали незвичний вигляд, з нерівним малюнком хвойної гілки, дим з якої заходив в ніздрі обличчя. Була дюжина різних варіантів, перерахованих: suoltal Videl, suoljata akorata, videlaren, akordel, estepum, і так далі.
— Яким з них скористатися? — запитала я його.
— Що? — Обурено вигукнув він, коли я вказала йому, що тут були окремі заклинаннями, а не один довгий розспів, тому що це означало, що він не зрозумів цього раніше. — Я не маю ні найменшого уявлення, — проказав він коротко. — Виберіть один і спробуйте.
Я не могла йому допомогти, але таємно, пристрасно веселилася — це був ще один доказ того, що його знання мали межі. Я пішла в лабораторію по хвою і запалила невеличке димне багаття в скляній мисці на столі в бібліотеці, а потім нахилила голову над пергаментом, глибоко вдихнула дим і спробувала.
— Suoltal, — сказала я, відчуваючи форму слова у роті, але щось було не так, я ніби заснула.
— Valloditazh aloito, kes vallofozh, — сказав він, з жорсткими гіркими призвуками, які вчепилися в мене, як рибальські гачки, а потім зробив швидкий рух одним пальцем, і мої руки підвелися над столом і поплескали три рази. Було схоже на те, що я не мала ніякого контролю над ними, або несподівано заснула. Я відчувала, як за рухом рук-маріонеток хтось копається під моєю шкірою. Хтось переміщав мої руки, і це була не я. Я майже досягла порогу активації заклинання, щоб вдарити по ньому, але він знову поманив пальцем і гачки пропали, і чужий контроль ковзнув геть від мене.
Я була вже на ногах, на півдорозі через бібліотеку, геть від нього, важко дихаючи, перш ніж змогла зупинити себе. Я подивилася на нього ображено, але він не запропонував мені вибачення.
— Коли Вуд робитиме це, — сказав він, — ви не будете відчувати гачків. Спробуйте ще раз.
Пройшло кілька годин, поки ми перебирали заклинання. Жодне з них не діяло правильно, або не так, як було написано на пергаменті. Я спробувала повторити їх сучасною мовою, вимовляючи їх так і сяк, перш ніж, нарешті, зрозуміла, що деякі літери не повинні були звучати так, як я думала. Я спробувала змінювати їх, поки не натрапила на слово, яке звучало чисто; потім ще і ще, поки не склала усі слова разом. Він змусив мене практикувати заклинання знову і знову протягом кількох годин. Я вдихала сосновий дим і видихала слова, а потім він тицькав по моїй голові одним неприємним закрученим заклинанням за іншим.