— Що ти зробила? — гаркнув він на мене, суворо, видихнувши дим, а потім раптом стало дуже тихо.
Королева Ганна нерухомо стояла збоку, освітлена золотими променями від палаючого дерева. Вона стояла як статуя, Кася підвела її на ноги, і руки безвольно висіли по боках. Її обрізане волосся було жовтим, як у Марека, але дрібнішим і густішим; воно збилося навколо її голови, як хмара. Він дивився на неї, і його обличчя виглядало як дзьоб голодної птиці. Він відпустив мене і простягнув до неї руку.
— Не чіпай її! — різко сказав Сокіл, голосом, хрипким через дим. — Потрібні ланцюги.
Марек зупинився. Він не зводив з матері очей. На мить я подумала, що він не послухається; але він пішов і незабаром повернувся, відшукавши на полі бою труп коня Сокола. Сокіл взяв з собою ті ланцюги, які були на Касі, в яких він оглядав її, вони були закутані в тканину у задній частині сідла. Марек витягнув їх і повернувся до нас. Сокіл взяв ярмо з тканини і обережно, оскільки побоювався, що він наближається до скаженої собаки, пішов до королеви.
Вона не рухалася, її очі не блимали; усе було так, як ніби вона взагалі не бачила його. Він завагався, не дивлячись на це, а тоді проговорив заклинання захисту, і поклав ярмо на її шию одним швидким рухом і позадкував. Вона як і раніше не рухалася. Він знову потягнувся, ще з тканиною, і охопив наручниками її зап'ястя — одне а потім інше; і накинув тканину їй на плечі.
Позаду нас почувся гучний страшний тріск. Ми всі підстрибнули, як кролики. Стовбур серце-дерева, на середині висоти, почав нахилятись. Він упав з шумом і полум'ям, ламаючи столітні дуби на краю галявини і залишаючи по собі хмару помаранчевих іскор. Друга половина раптово повністю огорнулася полум'ям: жадібним і ревучим, і гілки знову затріщали у вогні, як і раніше.
Тіло королеви ожило в'ялим, непевним рухом; ланцюги дзенькнули, коли вона поворушила їх, металевим звуком, і вона відсахнулася від нас, виставивши руки перед собою. Зотліла тканина зісковзнула з її плеч; вона не помітила цього. І почала обмацувати власне тіло, дряпаючи його своїми занадто довгими нігтями, з низьким горловим стогоном.
Марек рвонув вперед і схопив її за зап'ястя з наручниками; вона інстинктивно відкинула його від себе з неприродною силою. Потім зупинилася і сфокусувала на ньому погляд. Він відсахнувся, ловлячи рівновагу, а потім випрямився. Заплямований сажею і потом, він все одно виглядав як воїн і принц; зелений герб ще виднівся на його грудях, корона над гідрою. Вона подивилася на герб, а потім знову на його обличчя. Вона нічого не сказала, але її очі не покидали його.
Він зробив один швидкий різкий вдих і сказав:
— Мамо.
Розділ 16
Вона не відповіла йому. Марек стояв з стиснутими руками, чекаючи, тримаючи погляд на її обличчі. Але вона не відповіла.
Ми стояли мовчки і приголомшено, ще дихаючи димом від серце-дерева, палаючих трупів людей і істот Вуду. Нарешті Сокіл взяв на себе ініціативу і покульгав вперед. Він підняв руки до її обличчя, повагавшись якусь мить, але вона не реагувала. Він поклав руки на її щоки і підвів її голову. Тоді почав дивився на неї, його зіниці розширювалися і звужувалися, змінюючи форму; колір його білків змінювався від зеленого до жовтого і до чорного. Він хрипко сказав,
— Всередині немає тіней. Я не можу побачити будь-якого зараження в ній, — і опустив руки.
Але не було свідомості, також. Вона не дивилася на нас, або якщо втуплювалася, то це виглядало ще гірше; її широко розкриті очі не бачили наших облич. Марек стояв нерухомо, важко дихаючи, і дивився на неї.
— Мамо, — сказав він знову. — Мамо, це я, Марек. Я прийшов, щоб забрати тебе додому.
Її обличчя не змінилося. Попередній вираз жаху зійшов з нього. Вона дивилася як статуя, порожня, ніби всередині була видовбана.
— Після того, як ми вийдемо з Вуду…, — почала я, але мій голос завмер в моєму горлі. Я відчувала себе дивно, ніби була хворою. Чи ви коли-небудь захотіли би вийти з серце-дерева Вуду, якби провели у ньому двадцять років?
Але Марек вхопився за пропозицію.
— Яким чином? — зажадав він, штовхачи меч назад у піхви.
Я витерла рукавом попіл на своєму обличчі. І подивилася на свої обпечені і потріскані руки, зі слідами порізів і крові на них.