— Ви, здається, готові забути про безліч інших обіцянок, — виплюнув Дракон. — Таких, як вашу обітницю випалити дорогу через Вуд аж до Росі, якщо нам це вдасться.
— Я не забув нічого, — сказав Марек. — У мене немає людей, щоб допомогти вам. Кращий спосіб отримати солдатів це з'явитися в суді, і втягнути у це мого батька, розумієте?
— Єдине, що ви можете, це влаштувати в суді парад навколо пустої ляльки і показати себе героєм, — сказав Дракон. — Візьміть з собою за свідків солдатів! Ми просто не можемо піти звідси. Як ви думаєте, Вуд відповість на те, що ми зробили, якщо ми поїдемо в столицю і залишимо долину беззахисною?
Марек тримав посмішку далі, але вона тремтіла на його обличчі, а рука відкривалася і закривалася на ефесі меча. Сокіл плавно ковзнув між ними, поклавши свою руку на руку Марека і сказав:
— Ваша високість, хоч тон Серкана обурливий, він не помиляється відносно Вуду.
На мить я подумала, що він нарешті дещо зрозумів; можливо, Сокіл, відчувши глибину злоби Вуда на собі, усвідомив загрозу, яку той собою являв. Я подивилася на Дракона зі здивуванням і надією, але його обличчя було закам'янілим, навіть після того як Сокіл повернувся до нього і витончено кивнув головою.
— Я думаю, Серкан погодиться, що, незважаючи на його дар, Іва перевершує його в цілительстві, і вона зможе допомогти королеві, якщо хто-небудь це може. І його прямий обов'язок стримувати Вуд. Він не може покинути долину.
— Дуже добре, — відразу ж сказав принц Марек, незважаючи на те, що говорив крізь зціплені зуби: ніби така відповідь була заздалегідь приготована. Вони відрепетирували цей діалог між собою, зрозуміла я з деякою неприязню.
Тоді Сокіл додав,
— А ви, Серкан, в свою чергу повинні усвідомити, що принц Марек не може дозволити вам тримати королеву Ганну і вашу селянку тут. — Він вказав на Касю, яка вже стояла поруч зі мною. — Звичайно вони обидві повинні поїхати в столицю, відразу ж, і заявити у суді про зараження.
— Розумна частина політичного маневрування, — сказав мені Дракон, коли ми залишилися удвох — і ефективна. Він має рацію: я не маю права відмовитися від долини без дозволу короля, і за законом, строго кажучи, вони обидві повинні постати перед судом.
— Але це не повинно відбутися негайно! — Сказала я. Я кинула погляд на королеву Ганну, яка мляво сиділа і мовчала на возі, жителі наклали занадто багато їжі і ковдр навколо неї, стільки, що можна було з'їздити в столицю і назад три рази без зупинки. — Що, якщо ми просто перенесемо її у вежу, її і Касю? Звичайно ж, король це зрозуміє.
Дракон пирхнув.
— Король розумна людина. Він в жодному разі не заперечував би, якби я розсудливо забрав королеву для одужання подалі від людських очей, перш ніж хтось побачив її або не знав напевно, що вона врятована. Але зараз? — Він махнув рукою на селян. Вони зібралися у вільному місці біля воза, на безпечній відстані, щоб дивитися на королеву і шепотіли один до одного, розказуючи історію її втечі. — Ні, він буде сильно заперечувати проти мого відкритого ігнорування закону, особливо в присутності свідків.
Потім він подивився на мене і сказав:
— А я не можу поїхати. Король дозволив би, але не Вуд.
Я збентежено подивилася на нього.
— Я не можу дозволити їм просто так забрати Касю, — сказала я напіввинуватим тоном. Я знала, що мені було краще залишитися з ним, тут, але я не могла дозволити їм тягнути Касю до столиці для цього процесу, коли закон говорив, що вони можуть скарати її на смерть; і ще я не довіряла принцу Мареку — зовсім, — він завжди робив лише те, що підходило йому найкраще.
— Я знаю, — сказав Дракон. — І все ще може вийти на добре. Ми не можемо нанести ще один удар по Вуду без великої кількості солдатів. І ви можете отримати згоду від короля. Марек не думає ні про що, крім королеви, а Соля не може керувати, він любить бути занадто розумним з усіма.
Я нарешті задала питання, яке мене мучило,
— Соля? — Ім'я було дивне, і відчувалось як птиця, що кружляє високо в небі; ще коли я його промовила, то відчула щось схоже на погляд його очей здалеку.
— Це означає Сокіл, скорочено, — сказав Дракон. — Вам теж присвоять ім'я, перш ніж записати у список майстрів. Не дозволяйте їм зволікати з цим і тягнути до завершення судового процесу; в іншому випадку ви не будете мати права давати показання. І послухайте мене: те, що ви зробили тут, принесе вам пошану і деяку владу. Не дозволяйте Соля використовувати вас, і не соромтеся використовувати його.