13.17. Див. J. S. Mill, op. cit., книга VI, розділ X, § 2. Наступні зауваження почерпнуті з першого абзаца § 3. Терміни «орбіта» і «траєкторія» взято з кінця другого абзаца § 3. Пишучи про «орбіти», Мілль, очевидно, мав на увазі циклічні теорії історичного розвитку, сформульовані Платоном в його «Політику» або, можливо, Макіавеллі у його «Міркуваннях про першу декаду Тіта Лівія».
13.18. J. S. Mill, loc. cit., початок останнього абзаца, 3. — Щодо всіх цих уривків — див. також прим. 6-9 до розділу 14 та The Poverty of Historicism, розділи 22, 24, 27, 28.
13.19. Стосовно психологізму (термін, уведений Гуссерлем) варто процитувати кілька висловлювань визначного психолога Д. Каца. Уривки почерпнуті з його статті (див. D. Katz. Psychological Needs // (Human Affairs, ed., by Cattell, Cohen and Travers, 1937, ch. III, p. 36): «Певний час у філософії існувала тенденція до того, аби робити із психології «виняткову» фундаментальну основу для всіх інших наук... Цю тенденцію називають психологізмом... Проте навіть науки, тісно пов'язані з психологією — такі як соціологія або економіка, — мають нейтральне ядро, яке не є психологічним...» Детальніше ми розглядатимемо психологізм у розділі 14. Див. також прим. 44 до розділу 5.
13.20. Див. «Передмову» Маркса до «Критики політичної економії» (1859), цитовану в Н. о. М., 371 (= Karl Marks. Zur Kritic der politisehen Oekonomie. Ed. by K. Kautsky. Berlin, J. W. Dietz, Nachtf., 1930, S. LIV— LX) — (ME, 13; 6), а також у Capital, p. XV та наст. Більш повно уривок цитовано в тексті до прим. 13 до розділу 15 та в тексті до прим. 3 до розділу 16. Див. також прим. 2 до розділу 14.
Прим. до розд. 14
14.1. Див. прим. 19 до розділу 13.
14.2. Див. «Передмову» Маркса до «Критики політичної економії», цитовану також у прим. 20 до розділу 13 та в тексті до прим. 13 до розділу 15, а також у прим. 4 до розділу 16. Див. Н. о. М., 372 — Capital, p. XVI. Див. також працю Маркса і Енгельса «Німецька ідеологія» (Н. о. М., 213 — GA, Series I, vol. V, 16): «Не свідомість визначає життя, а життя визначає свідомість» (ME, 3; 23).
14.3. Див. М. Ginsberg. Sociology. Home University Library, p. 130, де ця проблема обговорюється у подібному контексті, однак без посилання на Маркса.
14.4. Див., наприклад. Zoology Leaflet, 10. Chicago, Field of Natural History, 1929.
14.5. Про інституціоналізм — див., зокрема, розділ 3 (текст до прим. 9 і 10) та розділ 9.
14.6. J. S. Mill. System of Logic, книга VI, розділ IX, , 3. (Див. також прим. 16-18 до розділу 13.)
14.7. J. S. Mill, op. cit., книга VI, розділ VI, , 2.
14.8. J. S. Mill, op. cit., книга VI, розділ VII, § 1. Щодо протилежності «методологічного індивідуалізму» і «методологічного колективізму» — див. F. A. von Hayek. Scientists and the Study of Society. Part II, Section VII (Economica, 1943, pp. 41 та наст.).
14.9. Ця та наступна цитати почерпнуті з J. S. Mill. op, cit., книга VI, розділ X, § 4.
14.10. Я користуюся терміном «соціологічні закони» для позначення природних законів соціального життя на противагу його нормативним законам — див. текст до прим. 8-9 до розділу 5.
14.11. Див. прим. 10 до розділу 3. (Уривок узято з р. 123 частини 11 моєї праці «The Poverty of Historicism» (Economica, N. S., XI, 1944, Part II, р. 122); K. Popper. The Poverty of Historicism. London, 1957, p. 65.
Припущенням про те, що саме Маркс першим розглядав соціальну теорію як вивчення небажаних наслідків майже всіх наших дій, я завдячую К. Полані, котрий підкреслив цей аспект марксизму у приватній бесіді зі мною (1924).
(1) Слід зазначити, однак, що незважаючи на той аспект марксизму, про який ми щойно згадували і який є важливим пунктом узгодженості між поглядами Маркса і моїм методом, між нашими поглядами існують значні розбіжності щодо способів аналізу цих небажаних або неумисних наслідків. Маркс — методологічний колективіст. Він вважав, що саме «система економічних відносин» як така породжує ці небажані наслідки — систему інститутів, яку можна пояснити в термінах «засобів виробництва», але яку не можна проаналізувати в термінах індивідів, їх відносин та дій. Всупереч цьому, я стверджую, що інститути (і традиції) слід аналізувати в індивідуалістських термінах, тобто в термінах відносин індивідів, що діють у певних ситуаціях, та неумисних наслідків їхніх дій.