20.34. Диві розділ XIII третього тому «Капіталу» в Н. о. М.. 499 — (ME, 25, ч. 1;222): «Таким чином., абсолютна маса вироблюваного... прибутку маже зростати і зростати прогресивно, незважаючи на прогресивне падіння норми прибутку. Це не тільки можливо. На основі капіталістичного виробництва так повинно бути, якщо залишити осторонь минущі коливання».
20.35. Цитати, наведені в цьому абзаці, почерпнуті з «Капіталу» — Capital, 708 та наст.; курсив мій — (ME, 23; 608-612).
20.36. Щодо висновку Паркеса — див. Marxism — A Post Mortem, p. 102.
Слід зазначити, що марксистська теорія про залежність революції від прогресуючого зубожіння робітничого класу до певної міри підкріплювалася минулого століття вибухами революцій в тих країнах, в яких злиденність дійсно зростала. Проте всупереч пророцтву Маркса, ці країни були не країнами розвинутого капіталізму, а радше аграрними або такими, в яких капіталізм перебував на низькому рівні розвитку. На користь свого твердження Паркес наводить перелік таких країн (див. op. cit., 48). Виявляється, що революційні тенденції слабшають разом із розвитком індустріалізації. Відтак, російську революцію не можна вважати передчасною (а передові країни — перезрілими для революції), а радше її можна вважати результатом зубожіння, характерного для нерозвинутого капіталізму, і злиденності селянства, яке посилювалося війною і загрозою поразки у цій війні. Див. також прим. 19 до даного розділу.
20.37. Див. Н.о.М., 507 — (ME, 25, ч. 1; 243).
У примітці до цього уривка (Das Kapital, III/I, 219 — ME, 25, ч. I; 243, прим. 36) Маркс зазначає, що Адам Сміт правий, коли заперечує Рікардо. Уривок із праці Сміта, на який, очевидно, посилається Маркс, цитується далі в цьому абзаці тексту. Цитату почерпнуто з Wealth of Nations (vol. II, p. 95, Everyman edition).
Маркс цитує уривок з Рікардо (Works, ed; MacCultoch. p. 73, = Ricardo, Everyman ed. p. 78). Проте існує більш характерний уривок, в якому Рікардо стверджує, що описаний Смітом економічний механізм «не може... впливати на норму прибутку» (Principles. 232).
20.38. Про Енгельса — див. Н. о. М„ 708 ( = цитований у праці В. 1. Леніна «Імперіалізм як вища стадія капіталізму» — ПЗТ, 27; 374).
20.39. Щодо цієї зміни позиції — див. прим. 31 до розділу 19 та відповідний текст.
20.40. Див. V. I. Lenin. Imperialism: The Highest Stage of Capitalism, 1917 (H. о. M., 708 = Imperialism, p. 97) — (Ленін, ПЗТ, 27; 405-406).
20.41. Це може служити виправданням, хоча і не дуже задовільним, для деяких найгнітючіших зауважень Маркса, цитованих Паркесом у його праці Marxism — A Post Mortem, p. 213 та наст., прим. 3. Ці зауваження справляють ще більш гнітюче враження і змушують сумніватися в тому, чи справді Маркс та Енгельс були поборниками свободи, якими їх дехто уявляє, і чи не перебували вони під значнішим впливом гегелівської безвідповідальності і гегелівського націоналізму, ніж можна було б чекати, виходячи з їх загального вчення.
20.42. Див. Н. о. М. 295 (= GA, Special Volume, 290-291); «Все більше і більше перетворюючи величезну більшість населення на пролетарів, капіталістичний спосіб виробництва створює силу, яка... змушена здійснити цей переворот». Цей уривок почерпнуто з «Маніфесту Комуністичної партії» (Н. о. М., 35 = GA, Series I, vol. VI, 536). Наступну цитату почерпнуто з: Н. о. М., 156 та наст. (= Der Buergerkrieg in Frankreich, 84) — (ME, 17; 329).