А щодо мого перекладу, то він мало чим відрізняється від перекладу Шорі. Я процитую цей уривок у його перекладі (курсив мій) разом із попереднім реченням (стосовно інфантициду):«... від дітей гірших батьків, а також тих, що народилися з вадами, вони, правителі, належним чином позбуваються таємно, так щоб ніхто не знав, що з ними сталося. «Лише за цієї умови», — каже він, — «рід охоронців буде збережено в чистоті».[14]
Як видно, останнє речення в Шорі трохи м'якіше, ніж у мене. Але різниця тут несуттєва і не впливає на мою тезу. У будь-якому разі, я схильний триматися свого перекладу. Хоч як би ми перекладали, вживаючи термінологію Шорі: «За всіх умов рід охоронців слід зберегти в чистоті» або «Якщо за всіх обставин [як ми погодились] чистоту роду охоронців слід зберегти», — будь-який варіант передає точнісінько те саме значення, що й мій переклад, наведений у тексті (ст. 51 Е-ст. 52 А) і повторений тут.
Отож, я не бачу різниці між формулюванням професора Левінсона шодо «горезвісної... програми селекції», якої дотримуються прихильники тоталітаризму, та Платоновим формулюванням його власних намірів, стосовно розведення людського роду. Навіть якщо тут і є якісь дрібні розбіжності, вони не заторкують головне питання.
Щодо того, чи припускав Платон — як рідкісний виняток — змішування рас (що могло відбутися внаслідок підвищення в касті представника нижчої раси), то тут думки розходяться. Втім, я й далі переконаний у своїй правоті. Але не розумію, що змінилося б, якби ці винятки було дозволено. (Навіть сучасні прихильники тоталітаризму, на яких натякає професор Левінсон, дозволяли винятки.)
(5') Мене неодноразово та суворо критикували за цитування — чи радше спотворення — фрагмента із «Законів», який я обрав за один із двох епіграфів до частини «У полоні Платонових чарів» (інший уривок, який я протиставляю йому, взято з надгробної промови Перікла). Ці епіграфи мої американські видавці помістили на обкладинку американського видання моєї праці. В англійських виданнях такої реклами нема. Як часто буває з обкладинками, видавці не радилися зі мною з цього приводу. (Втім, я, безумовно, не заперечую проти вибору мого американського видавця: чому б їм і не надрукувати мої епіграфи — чи взагалі будь-що написане мною в цій книжці — на обкладинці?)
Мої переклади та трактування цього фрагмента були визнані правильними Річардом Робінcоном, як я вже згадував у цьому додатку, але мої критики дійшли до того, що запитували, чи не зумисно я намагався приховати його джерело, щоб позбавити своїх читачів можливості звірити цитату з текстом! І це попри те, що я, гадаю, клопотався більше, ніж багато інших авторів, аби мої читачі могли звірити будь-яку, наведену мною цитату. Саме тому на початку моїх приміток я відіслав читачів до творів, з яких узято епіграфи, — хоча взагалі не заведено пояснювати походження епіграфів.
Головне обвинувачення проти мене у зв'язку з наведенням цього фрагмента полягає в тому, що я не досить наголосив на його відношенні до військових питань. Але тут я можу навести на мою підтримку свідоцтво самого професора Левінсона (ст. 531, виноска, курсив мій):
«Цитуючи цей фрагмент у своєму тексті (ст. 102 А-ст. 103 Е), Поппер належним чином наголошує на тому, що він пов'язаний з військовими питаннями».
Отже, на це обвинувачення відповідь дано. Та втім, професор Левінсон провадить далі «...та (Поппер) водночас переконує» що ті самі «мілітаристські принципи» Платон пропонував застосовувати як за війни, так і за миру, і що їх слід дотримуватись у всіх питаннях мирного життя, а не лише під час військової муштри. Далі він цитує фрагмент у перекрученому перекладі, що затьмарює його військове значення...» і так далі.
Отже, мене насамперед обвинувачено в тому, що я «водночас переконую», наче Платон має на увазі дотримання цих мілітаристських принципів за миру, так само, як і на війні. І справді, я таке говорив, цитуючи Платона: саме Платон сказав це. Чи, може, слід було промовчати? У перекладі Бері, який схвалює професор Левінсон, слова Платона подано в такому вигляді (хоча мені більше до вподоби мій переклад, дозвольте запитати в читачів, чи є між ними якась істотна смислова різниця, за винятком різниці у прозорості перекладу; див. ст. 103 Е-ст. 102 А): «...ніхто не повинен ані під час роботи, ані під час розваг звикати з думкою, що йому дозволено діяти самому і на власний розсуд, позаяк треба жити завжди як на війні, так і за миру, з поглядом, прикутим до свого військового начальника...» (див. «Закони» — Laws, Loeb Library, vol. II, p. 477; курсив мій).
14
«...the offspring of the inferior, and any of those of the other sort who are born defective, they (rulers) will properly dispose of in secret, so that no one will know what has become to them. «That is the condition», he says, «of preserving the purity of the guardian's breed».