— А це навіщо? — здивувався Шахсуваров.
— Україна може стати ключовою ланкою у механізмі демонтажу Імперії, а Хазяїн, панове, до сьогодні тримає у руках чимало ниток, за які слід посмикати українських можновладців, — пояснив Томас. — Він буде нашим консультантом — дієвим консультантом — тож це знайомство стане вам у пригоді для нашої подальшої співпраці. До речі, у тому ж безпечному закладі тимчасово перебуває і Тед Россман. Він очікує на етап до Нью-Джерсі, де має відбутися суд над ним. Россман вже визнав себе винним у вбивстві Арсена Фількевича. Вбивстві першого ступеня! Тож погодився співпрацювати з урядом США в обмін на пом’якшення умов утримання. Але про справи, панове, поговоримо завтра у літаку. «Будьмо!» — як то кажуть на Вкраїні, — він пригубив вино і провадив далі. — Пане адмірале, моє керівництво переказує Вам особливу подяку, як за сприяння у доправленні в США Теда, так і за надані документи, надто за списки завербованих наших громадян, які працюють тут на російські спецслужби. Завтра на Ваш рахунок надійде матеріальний еквівалент вдячності американського уряду.
— Дякую, — злегка нахилив голову колишній ад’ютант.
— Які там настрої серед моїх колег-мільярдерів? — запитав олігарх.
— Та різні, — адмірал зробив великий ковток вина. — Хто може, вивозить із країни гроші. Хоча куди ти їх вивезеш?! Офшори нині ненадійні. На Кіпрі взагалі у наших багатіїв двадцять відсотків банківських депозитів конфіскували! Та все одно вони потроху тікають від самодержця…
— Як ти оце!
— Як МИ! — спокійно поглянув у вічі спільникові адмірал.
— А про що ви говорили під час останньої зустрічі із самодержцем? — поцікавився Томас.
— Про вибухи у Дніпропетровську та Запоріжжі…
— І?.. — Шахсуваров раптом замовк, дослухаючись до неприємного звуку «плямкання», що долинув, здавалося, з-за вікна.
Прямо навпроти столу до товстої шибки приліпився носом невеликий, наче іграшковий літачок, розфарбований у чорно-біло-жовті барви.
Томас першим усвідомив небезпеку. Він спробував був пірнути під стіл, але до кімнати вдерся смерч сліпучо-білого полум’я та уламків товстого віконного скла. Спрямований вибух не лишив спільникам жодних шансів вижити.
Самодержець у своєму кабінеті відкинувся у кріслі й закрив кришку ноутбука, на якому переглядав запис останньої розмови двох зрадників з агентом ЦРУ. Якусь мить посидів зі стуленими повіками — спалах, який зафіксувала камера дистанційної трансляції, боляче вдарив по очах.
— Скільки нам коштувала ця операція, полковнику? — поглянув самодержець на нового ад’ютанта.
— Ну, деталі безпілотника виготовили на одному київському підприємстві і звідти доправили до Чикаго. Це обійшлося недорого — менше сотні тисяч американських грошей. Вибухівка своя. Оренда повітряної кулі, з якої запустили безпілотник…
— Для неї так дотепно добрали зірково-смугастий дизайн — під американський прапор.
— Насмілюся доповісти, що сам літак із вибухівкою був розфарбований у Ваші улюблені кольори, — повідомив ад’ютант.
— А ще кажуть, що нам не вистачає креативу! Тепер про наступний клопіт американських колег — того втікача-цереушника з Гавайїв. Коли він нарешті оприлюднить інформацію про співпрацю провідних американських комп’ютерних фірм із ЦРУ у справі шпигування за користувачами Інтернету?
— Едуард Сноутен вже на шляху до Шереметьєва…
Цієї пори на терасі Кам’яної могили мало бути прохолодно, але господар подбав, щоб його гості — усі восьмеро членів Ордену, дух Триголос та двоє юнаків — не потерпали від холоду. Велес оповив терасу теплою, прозорою з внутрішнього боку пеленою-мембраною, на якій танув перший сніг. Струмочки стікали її невидимим, немов скляним склепінням, трохи розмиваючи краєвид зимового села оддалік. Обідали м’ясом дикого вепра з хроном і запашним хлібом. Запивали прохолодним пивом з легким присмаком меду. Особливо харч припав до смаку Тегурові та Денові.
— Ніхто з-за кордону, панове, тих вибухів дійсно не замовляв, — говорив Велес. — Отак тому служивому капітанові і перекажіть. Ваша країна на Землі божеволіє не так через чиїсь ворожі підступи ззовні, як через те, що перестає бути потрібною сама собі. Коли таке трапляється з людиною, вона спивається чи накладає на себе руки. Коли з країною — її поневолюють інші держави або спалахує громадянська війна — і вона розсипається.