— Так, не знайшовши сенсу чи бодай виправдання своєму існуванню, нинішня Україна завалиться під вагою власної неспроможності, — погодився Іван.
— Це зветься соціальною депресією, — додав Тарас, — люди божеволіють від безвиході, неуцтва та неробства. Так само і держави…
— Чекайте! — втрутився Олег. — Ви вважаєте, що паламарі та політологи діяли самостійно, з власної ініціативи, а в усьому винен стан соціальної депресії?
— Щось не віриться, — підтримав його Мечислав.
— Хіба ті доморощені терористи не розуміли, що цим лише занапастять і чужі життя, і свої? — долучився Мстислав.
— Не все так просто, — озвався Триголос. — Їх цілком могли на те напоумити ті, кому потрібна була паніка…
— Можна припустити, — перервав Велес, — що ті ж самі паламарі зізналися у злочині під примусом, а лихо скоїв хтось інший. Але вибухи відбулися, і їхні причини не слід шукати деінде — лише в Україні. Принаймні, перш за все в Україні.
— Байдуже, — підтримав цю думку Свирид, — чи за терористами стоять якісь потужні бандитсько-політичні угруповання, чи дрібні злодії, чи їхні — терористів — власні комплекси та жадоба. Факти свідчать, що теракти є наслідком невлаштованості саме внутрішнього життя в Україні.
— Але ж в інших країнах терористична активність значно вища, — нагадав Назар. — Візьміть хоча б Росію чи США, чи Європу…
— Та чи нам від того легше? — запитав Тарас. — Позірний спокій може швидко скінчитися. В Україні наразі немає таких потужних і безсоромних гравців, які б розв’язали тут війну за свої інтереси, а у самодержавній федерації чи в Америці та на Близькому Сході — є!
— Здається, має рацію той капітан, — Велес витер вуса полотняним рушником, — коли говорить про формування на ваших кордонах одразу трьох нових імперій. Тероризм у світі зумовлений саме спробами переділити його між новітніми наддержавами. Цей переділ не лишає Україні вибору. Вона мусить або розчинитися в котрійсь із них, або бути поділеною поміж ними, ачи…
— Таки відбутися як самодостатнє суспільство, — перервав господаря Олег.
— Бачте, на Велесі, — далі говорив бог, — у нинішньому часі, що відповідає земному чотирнадцятому сторіччю, також формуються кілька імперських держав. Так само між ними виникає суперництво за землі та підданців, за торговельні шляхи та родовища. Ті з володарів, хто дбає не лише про свої розкоші, але й про підвладних їм людей та про нащадків, переможуть у цьому протистоянні. Інші — зникнуть. Імперія Рось тепер, гадаю, спроможеться утриматися на шляху поступу. Вона вже відбулася як цивілізація зі своєю культурою, етикою, традиціями суспільного співжиття. Ніякі орди й каганати не становитимуть для неї непереборної небезпеки, бо вже не матимуть сакральної зброї, аби посіяти хаос у душах її народу, у його минулому, а відтак — у майбутньому. Це завдяки вам, панове характерники. — господар озирнувся на золоті піали, що стояли на скрині. — Завдяки вам. Частуйтеся, прошу, частуйтеся! Тегуре, бери ще корж, ось гарячий. Дене, досить тобі вже пива!
— Сподіваємося, пане Велесе і пане Триголосе, — мовив Іван, забираючи кухоль у екс-волоцюги, — ви навідаєте нас у Трахтемирівському замку. — Маємо віддячити вам за гостину.
— Неодмінно, панове, неодмінно! — озвався Велес. — Цікаво, що ж воно за замок такий ви збудували.
— Та й скриню зі збіжжям слід вже перенести зі схрону Хазяїна сюди, — додав Триголос. — Незабаром вона може знадобитися на Чумацькому Шляху — щойно Михайло з Георгієм впораються зі своїм завданням.
Вихідні відомості
УДК 821.161.2-312.9
ББК 84(4Укр)6-44
М 33
Матвієнко Костянтин
Відлуння у брамі./ Костянтин Матвієнко. — К.: НАШ ФОРМАТ, 2013.
ISBN 978-966-97344-1-9
М 33
© Матвієнко К., 2013
© Валентин Чорний, художнє оформлення, 2013
© Мистецька агенція «Наш Формат», оригінал-макет, 2013
Літературно-художнє видання
Костянтин Матвієнко
ВІДЛУННЯ У БРАМІ
Редактор: Олена Степаненко